Провалля - Євгеній Шульженко

- Нічого, - миттєво відповіла Діана та почервоніла, - мені здалось, що я побачила кота, - підняла плечі, - Слава прийшов до мене саме в той момент, коли мій ліхтарик вимкнувся.

- Так, так, - хмикнула Міра, розкривши рюкзак та діставши пачку з цигарками, - а потім ти впала, він тебе спіймав, - дістала одну цигарку та запалила, - і саме в цей момент, випадково, ви поцілувались, - подруга хитро всміхнулась та вставши, відкрила вікно.

В кухню одразу увірвалось холодне повітря. Назвати його свіжим не можна, але сморід був лише від цигарок.

- Я.. та ні.. такого не було, - почала виправдовуватись Діана, але вийшло не дуже впевнено, - чому ти так вирішила? - фиркнула та замахала рукою перед собою, відганяючи дим.

- По-перше, ти повернулась в кафетерій перелякана та червона, наче буряк, - Міра загнула пальчик, - по-друге, Слава прийшов теж схожого на тебе по кольору. По-третє, ти разів десять за хвилину торкалась своїх вуст, - дівчина загасила цигарку та кинула у вікно, - не роби з мене дурепу, будь-ласка.

Діана згорбилась, опустивши голову вниз. Руками обхопила себе та почала розтирати плечі. «Якщо Міра побачила, то Макар теж міг, - промайнуло в голові, - що я накоїла?»

- Подруго, - знову сказала Міра, - ти граєш в небезпечну гру. Я пропоную тобі зупинитись. Так, Макар, і мій друг. Я вже довго знаю цього бовдура. Якщо ти з ним порвеш, я нічого не буду мати проти. Твоє життя. Але не знущайся з обох, тим більше в такому замкнутому просторі, - поглянула на кухню, але мала на увазі провалля.

- Не буду, - буркнула Діана, заплющивши очі, - Макар теж здогадується?

- Не знаю, - чесно відповіла Міра, - він не тупий, може й здогадується. Але якщо на Славу не накинувся й тебе не обвинувачує, то розуміє, що заслуговує на це – глянула на Діану та всміхнулась, - все буде добре, Ді. Але будь обережною. Не буду тебе мучити питаннями, просто виріши собі, що ти сама хочеш. От і все.

Подруги встали та обійнялись. Діана міцно стиснула Міру, подруга навіть крякнула від потуги. Почала хлопати руками по спині та відсовуватись. Звільнившись, перелякано ковтнула повітря та засміялась.

Більше не зволікали, вийшли з кухні, перетнули кімнату. Несподівано, вікно, що було відкрите на кухні, заскрипіло. Потім пролунав легкий удар. Дівчата почули як щось впало на підлогу. Діана одразу відчула, як холодок пройшов по спині. Обидві посвітили в сторону кухні.

- Там щось є, - дала висновок Міра, ліхтарик її затремтів, - йдемо звідси, - розвернулась та кинулась до вхідних дверей.

Аж раптом, двері гепнули, зачинившись прямісінько під носом у дівчини. Вона ойкнула та відскочила. Діана в цей момент чкурнула до подруги. Вхопилась за ручку та почала крутити. Двері не піддавались, хоча замки були відчинені. Ніяких перешкод.

- Ді, щось повзе, - подруга закричала не своїм голосом, вказуючи променем світла на вхід до кухні, мені страшно.

- Допоможіть, - закричала Діана та почала бити рукою у двері, - Допоможіть!

Розвернулась, нервово оглядаючи все навколо. У світлі ліхтаря побачила тінь, що видовжилась, відходячи від дверей, наче дійсно щось повзло. Не пройшло й декількохсекунд, як дівчата побачили хвіст, що випадково видав свого власника. Тишу порушив скрип дверей. Несподівано, на підлогу впав клубок зі зміями.

Діана підскочила до Міри, вхопивши за руку. Крик застряг десь в горлі, не виходячи. Змії, чорні наче сама темрява, ледь рухались. У вухах задзвеніло. Дівчина була впевнена, що це не тиша, а тихе шипіння.

Саме в цей момент, обидва ліхтарики вимкнулись. Так голосно Діана ніколи не кричала у своєму житті. Вона кинулась на двері та почала бити в них руками та ногами. Міра підскочила та приєдналась до подруги. За хвилину, голос перетворився на хрип, а сльози заливали обличчя.

Не зрозуміло, як швидко змії дістануться дівчат, але Діана яскраво уявляли висунутий довгий язик, гострі ікла та отруту, що капає з пащі.

Несподівано відчули вібрацію, за якою пролунав сильний удар. Інстинктивно відскочили від виходу з квартири. Через декілька секунд двері вилетіли на середину кімнати та впали на підлогу. Пил піднявся та заполонив все навколо.

Закашлявши, Діана побачила хлопців, що важко дихали, розглядаючи свою роботу. Чкурнула вперед, до рятівників. Побачила Макара та кинулась йому на шию. Заплакала, показуючи рукою в сторону кухні.

- Там змії, - хрипко мовила, - ми відчинили вікно в порожнину. Напевно вони влізли в будинок через нього.

В кімнату заскочили Арсеній та В’ячеслав. Обійшли розбиті двері, посвітивши на кухню. Хлопці тихо засміялись, підіймаючи з підлоги чорний шланг, що випав з шухляди, поряд з дверима до приміщення.

- Змія переможена, - заволав Арсеній, піднявши шланг над головою, - ріж голову, Слава, ріж!

В’ячеслав підхопив настрій друга, дістав ножа та відрізав частину шлангу одним махом. Підняв шматок з підлоги та кинув вперед, на двері.

- Ми відрубали голову цій паскуді повзучій, - підбив висновки Арсеній, та кинув решту шлангу поряд з собою, - красуні врятовані! - потім хмикнув, витер долоні, - але дівчата, - показав пальцем по черзі на кожну з них, - наступного разу так не верещіть. Ми вже думали, що або підземний троль з’явився або хтось з вас вже летить в порожнину, рахуючи поверхи багатоповерхівки.