Безтурботний - Ю. Несбе

— У тебе там вікно, тобі видніше, — буркнув Харрі, не відриваючись від чашки з кавою. — Та й нове крісло на додачу, — злорадно додав він, коли Мьоллер із розмаху плюхнувся на роздовбаний стілець Халворсена, який відразу ж відгукнувся пронизливим криком болю.

— Привіт, — усе ж таки визнав за потрібне привітатися з колегою Мьоллер. Що, тяжко зранку, га?

Харрі знизав плечима:

— Мені скоро сорок, так що потихеньку стаю буркотуном. Хіба це так уже дивно?

— Ні в якому разі. Між іншим, на тебе приємно подивитися, коли ти в костюмі.

Харрі поправив лацкан піджака, всім своїм виглядом демонструючи здивування, неначе і сам щойно помітив, що одягнений у темний костюм.

— Учора у нас була нарада начальників відділів, — сказав Мьоллер. — Тобі яку версію — стислу чи повну?

Харрі помішав у чашці незагостреним кінцем олівця:

— Нам не заборонено далі працювати над справою Елен, вірно?

— Справу вже давно розкрито, Харрі. А шеф криміналістичного відділу скаржиться, що ти дістаєш його перевіркою старих доказів.

— Учора в нас з’явився новий свідок, який…

— Харрі, завжди з’являється який-небудь новий свідок. Вони вже просто не хочуть про це слухати.

— Але…

— Усе, Харрі, на цьому закінчимо. Мені дуже шкода.

У дверях Мьоллер обернувся:

— Ти прогулявся б на сонечку. Схоже, сьогодні остання тепла днинка.

— Ходять чутки, на вулиці сонячно, — сказав Харрі, заходячи до Беате в «Камеру тортур». — Просто хотів довести до відома.

— Погаси світло, — озвалася вона. — Я дещо тобі покажу.

Трохи раніше дівчина зателефонувала Харрі, в голосі її відчувалося збудження, але в чому річ, вона тоді так і не сказала. Беате взяла в руки пульт дистанційного керування:

— Мені не вдалося нічого виявити на запису того дня, коли був замовлений контейнер. Проте поглянь, що там сталося в день пограбування.

На екрані перед Харрі з’явилося зображення, зняте камерою стеження «Севен-елевен». Зелений контейнер зовні під вікнами, в магазині — рум’яні булочки, загривок і зад того молодика, з яким він мав сумнівне задоволення розмовляти вдень раніше.

Хлопчина відпускав якійсь дівиці молоко, презервативи та журнал «Новина».

— Це знято о п’ятнадцятій нуль п’ять — за п’ятнадцять хвилин до пограбування. Ось, дивися.

Дівиця забрала свої покупки і відійшла, черга просунулася вперед, і в кадрі з’явився чоловік у чорному комбінезоні та в кашкеті з великим козирком і навушниками, низько насуненому на лоб. Він показав на щось на прилавку. Голова його була опущена, так що розглянути обличчя було неможливо. Під пахвою він тримав складену чорну сумку.

— Чорт забирай, — прошепотів Харрі.

— Це Забійник, — сказала Беате.

— Ти упевнена? Багато хто ходить у чорних комбінезонах, а у нашого нальотчика не було ніякого кашкета.

— Коли він трохи відійде від прилавка, буде видно, що на ньому ті ж черевики, що на зйомці самого пограбування. І зверни увагу: з лівого боку комбінезон злегка відстовбурчується. Це АЄ-З.

— Він примотав гвинтівку до тіла. Але що, чорт забирай, він робить у «Севен-елевен»?

— Очікує інкасаторської машини. Йому потрібний був який-небудь наглядовий пункт, де б він міг перебувати, не привертаючи до себе уваги. Він уже побував тут раніше і встановив, що інкасатори приїжджають від п’ятнадцятої п’ятнадцяти до п’ятнадцятої двадцяти. Не міг же він чекати їх, розгулюючи у всіх на очах у лижному шоломі, — це однаково що відкрито заявити про підготовлюване пограбування. А кашкет прикриває велику частину обличчя — ось він його й надів. Якщо як слід придивитися, то, коли він підходить до каси, видно, як по прилавку вслід за ним рухається маленький світлий прямокутник. Це відблиск, відбитий склом. Попався, пан Забійник! Та ти у нас, виявляється, ще і сонцезахисні окуляри носиш. — Вона говорила тихо, але швидко, і при цьому була в такому збудженні, в якому Харрі не доводилося бачити її раніше. — Напевно він знає про те, що в «Севен-елевен» також є камера спостереження, через те і стежить за тим, щоб ми не бачили його обличчя. Дивися, під якими кутами він стає! Ні, все ж таки він фантастично спритний тип, цього в нього не відняти.

Хлопець за прилавком простягнув чоловікові в комбінезоні булочку і спритним рухом змахнув десятикронову монету, яку той поклав на стойку.

— Опля! — вигукнув Харрі.

— Саме так, — підтвердила Беате. — На ньому немає рукавичок. Ось тільки він начебто нічого в магазинчику не чіпав. А онде, бачиш, той світлий прямокутник, про який я тобі говорила?

Харрі нічого не бачив.

Чоловік у комбінезоні вийшов із магазинчика, якраз коли настала черга останнього покупця.

— Гм. Схоже, нам знову доведеться шукати свідків, — зауважив Харрі, підводячись.

— Я б із цього приводу особливих ілюзій не плекала, — сказала Беате, не відриваючись від екрана. — Пригадай, адже до нас звернулася всього одна-єдина людина, яка заявила, що бачила Забійника, що пробирався крізь п’ятничний натовп. Так, усе ж таки немає кращого укриття для бандитів, аніж велике скупчення людей.

— Усе це добре, але які в тебе конкретні пропозиції?

— Щоб ти сів. Інакше пропустиш найважливіше.

Харрі з легким подивом поглянув на неї і знову обернувся до екрана. На ньому молодик за прилавком втупився прямо в камеру, задумливо колупаючи в носі.

— Найважливіше, найважливіше, — з легкою досадою пробурчав Харрі.

— Поглянь на контейнер під вікном.

Незважаючи на відблиск скла, обом виразно було видно чоловіка в чорному комбінезоні. Він стояв спиною до камери на краю тротуару між сміттєвим контейнером і припаркованим автомобілем. Одну руку він поклав на край контейнера, в іншій тримав булочку, від якої час від часу відкушував. Схоже, він спостерігав за банком. Сумку він поставив перед собою на асфальт.

— Це його спостережний пункт, — сказала Беате. — Він замовив контейнер і попросив встановити його саме тут. Просто і геніально. Він може стежити, коли приїжджає інкасація, одночасно залишаючись поза зоною дії камер спостереження банку. І ще, зверни увагу, як він стоїть. Половині з тих, хто йде мимо по тротуару, його просто не видно із-за контейнера. А для тих, кому його видно, він — чоловік у робочому комбінезоні та кашкеті, що стоїть біля сміттєвого контейнера: будівельний робітник, вантажник, ремонтник. Коротше кажучи, той, на кого ніхто не звертає уваги. Отже зовсім не дивно, що в нас немає свідків.

—