Його нагорода - Лія Серебро

-І що могло навіяти на тебе такі думки, тітонько! Я шалено закоханий в Анжеліку. До того ж у неї такий норовливий характер, що ці промови можна адресувати їй, а не мені! - він заразливо засміявся. І тієї ж миті Анжеліка з тіткою вибухнули таким же заразливим реготом, оцінивши жарт Алекса.

 -Я ще з учора приготувала вам кошик із закусками, фруктами і білим вином. Я знала, що ви знову захочете провести день біля озера, - завбачливо сказала їм тітка.

- Тоді не будемо гаяти час! - Алекс прихопив під руку Анжеліку і повів її за собою.

  Цілий день вони знову провели на озері, купаючись і пустуючи у воді, засмагаючи під спекотним червневим сонцем. Дивно, але Анжеліка зовсім не відчувала різниці в їхньому віці. Їм обом було так легко і так добре разом, ніби вони знали одне одного не тільки в цьому житті, а ще й у минулому.

Подумки Анжеліка уявляла собі, як у недалекому майбутньому стане дружиною Алекса, і вони разом із дітьми приїжджатимуть сюди щоліта.

-Про що замріялася? - вкрадливо запитав її Алекс.

-Та так... про все потроху... - з усмішкою відповіла йому Анжеліка.

Вона не хотіла посвячувати його у свої плани і мрії. Але чітко розуміла для себе, що хоче, щоб саме цей чоловік став її майбутнім чоловіком.

  Повернувшись в особняк, Анжеліка вирішила перевірити свій телефон. Її ніби гриз маленький черв'ячок зсередини через те, що вона практично жодного разу за час відпочинку не зателефонувала ні батькам, ні Каті. Взявши телефон у руки, із завмиранням серця вона виявила безліч пропущених дзвінків від Катьки, і кілька десятків пропущених від мами. З жахом вона зрозуміла, що її, найімовірніше, розкрили. Що її брехня з приводу поїздки випливла назовні. Треба було брати телефон із собою! Дурепа! Паніка її наростала! Вона не знала кому першому дзвонити. Катьці чи мамі.  До Катьки буде логічніше. Тут їй не довелося навіть набирати її номер, телефон знову дзвонив.

 - Анжеліка! Чорт забирай! Твоя мама мені дзвонила! Просила покликати тебе! Я сказала, що ти обгоріла на сонці і спиш. Прокинешся подзвониш! Потім вона знову дзвонила! Я сказала, що забула передати, а ти пішла купити щось на вечерю. Вона вже запідозрила щось недобре! Дзвони їй терміново! Остання версія, ти просто була настільки зайнята, що весь час забувала подзвонити! Анжеліка! Я не знала вже що говорити їй! Передзвони мені, коли поговориш із нею! - Катька явно була в паніці, вона не хотіла підвести подругу, це було явним.

  Анжеліка набрала побільше повітря в легені, видихнула і набрала матір.

- Маам, привіт! Я так закрутилася, що забула тобі подзвонити! Вибач мамуль! Я більше так не буду. Не переживай, з нами все добре!

- Анжеліка, донечко...! - голос мами був схвильований і відчувалося, що вона ось-ось почне плакати.