Канни і виноград - Олег Федорович Чорногуз
– Мені страшно, – прошепотіла Галина.
– Не бійся. Сильний Квочка не розгубився. Він почав пхати важкий мотоцикл під вікно першого поверху. Там жив його приятель – шофер Голубей.. Але... ти ж його знаєш... Тільки сержант поставив біля стіни будинку свій К-750 і хотів було постукати у вікно, щоб узяти ключі та ліхтарик, як раптом почув: у його коляску хтось стрибнув.
«Злодій!» – пронизав його мозок здогад, і він не помилився: у колясці сидів Сіроштан. Ноги в нього були зв'язані...
– Як? – ледь не вигукнула Галина.
– Дуже просто, як каже майор Ситорчук. На кінці мотузка, по якому спускався поет Артур, була петля. Саме в цю петлю він і вскочив. Мотоцикл із горбка покотився вниз і завівся. Може, Сіроштан так на мотоциклі і помчав би далі, але несподівано вірьовка натягнулася, як струна... Мотоцикл на деяку мить загальмував... Цього для досвідченого криміналіста Квочки було досить – він стрибнув у сідло й дав газу... Мотузка лопнула і, як ласо, обмотала Сіроштана по руках і ногах...
– Як здорово!
– Так, – підтвердив лейтенант. – Таке буває раз на тисячу років. І ось маєш... газета, – Фостиков зітхнув і прочитав останній рядок газетної передової: «За затримання небезпечного злочинця сержанта Квочку відзначено інкрустованим мундштуком рідкісної роботи та грошовою премією».
– Женю, а чому ж тебе не нагородили? – запитала Галина.
– Я перебував у відпустці, – промовив Фостиков і витер з чола піт, який заливав йому молоді й гарні очі, що вбирали в себе Галинину блакить і від того були голубі-голубі...
___________________
Примітка
Твори представленої тут дилогії були написані відомим українським письменником-гумористом Олегом Чорногузом 1973 року як пародії на радянські міліцейські детективи. Повість «Пограбування на вулиці Степана Руданського» вперше була надрукована 1974 року у авторській збірці «Сповідь старого холостяка» (Київ, «Молодь»). Роман «Чорна зрада професора Шлапаківського, або Канни і виноград» – 1976 року у збірці «Як доглядати Зевса» (Київ, «Радянський письменник»). Згодом обидва твори публікувалися 1986 року у першому томі двотомного зібрання творів Чорногуза (Київ, «Дніпро») та 2006 року у сьомому томі семитомного зібрання (Київ, Видавнича кампанія «КИТ»). Тут твори представлено за останнім зі вказаних видань. В оформленні обкладинки даної інтернетної публікації використано малюнок художника Володимира Гливенка з журналу «Перець» № 15 1973 р.
1
До відома окремих читачів ця повість писалася в дружньому співавторстві з письменниками гумористами Владиславом Бойком та Іваном Немировичем. (Щиросердне зізнання автора).
2
Надто допитливим читачам пояснюємо, що Арнольд Іванович з дитинства кохався у класиці й свого песика назвав, як ви здогадуєтесь, ім'ям героя однойменної байки Л. І. Глібова.
3
Надто уважним читачам, звичайно, не треба пояснювати що таке КВІКК. Іншим же пояснюємо: КВІКК – назва Клубу веселого і кмітливого книголюба, запровадженого на сторінках республіканської газети «Друг читача».
4
Догадливий читач, безперечно, знає, що автор має на увазі не французьких монархістів XVIII ст. так званих прибічників Бурбонів, а звичайних музикантів, що грають на роялі.
5
Автор має на увазі повість-пародію «Пограбування на вулиці Степана Руданського», в якій діють ті ж самі герої. (Прим. ред.).
6
Читач, обізнаний з книгою арабських казок «Тисяча й одна ніч», безперечно, знає, що іфрит – це дух, якого випустив з пляшки недосвідчений рибалка.
7
Юнона – тут, очевидно, натяк автора на вродливу офіціантку. (Прим. ред).
8
Запалювати ворожі кораблі – очевидно, натяк автора на Архімедову витівку, яка сталася близько 214 року до нашої ери. Великий давньогрецький фізик і математик Архімед спалив римський військовий флот у сіракузькому порту за допомогою дзеркала. (Прим. ред.).
9
Однойменній – тут мається на увазі тютюновій. (Прим. ред.).
10
З метою конспірації даємо дещо неточну назву димової шашки. (Прим. авт.).
11
Сучасному інтелектуальному читачеві не має потреби пояснювати, що таке Пікаділлі чи Ріджентс-стріт, а щодо Лисої Гори, то це улюблене село майора Ситорчука, куди він у вільні хвилини завжди збирався поїхати і повудити рибку. (Прим. авт.).
12
Добре начитаному читачеві зрозуміло, що Голохвостов – головний герой п'єси М. Старицького «За двома зайцями».
13
О свята простота! (Лат.).
14
Щодо наших сучасних класиків, то автор, очевидно, навмисне ставить тільки перші літери їхніх прізвищ, щоб його не звинуватили в суб'єктивізмі. Але видавництво (журнал чи газета, словом, той, хто друкуватиме цей твір) може розсекретити літери і сказати читачам точно, хто із сучасників на сьогоднішній день уже класик, а хто – ще ні. Після видання цієї книги про це знатиме й сам автор. (Прим. ред.).
15
Піквік – натяк на головного героя роману Чарльза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу».
16
Шляхетність зобов'язує (франц.).
17
Друже, лихий поплутав (франц.).
18
Так гидко, що далі нікуди (франц.).
19
Тут надто душно (ісп.).
20
Це не зовсім приємно. Тут дме (ісп.).
21
Вічно молодим не будеш (франц.).
22
О, любий друже, добрий день, хорошо – набір слів з трьох мов: грузинської, узбецької, литовської. (Прим. авт.).
23
Мені обов'язково треба побачити пана... (франц.).
24
Я не розумію (франц.).
25
Кошмар, чорт забирай (франц.).
26
О, він мертвий (франц.).
27
Це неможливо! Я не вірю цьому. Боже мій! Я, мабуть, п'яний (англ.).
28
Від яйця до яблука (лат.).
29
Ах, мій любий пане... (франц.).
30
Від яйця до яблука (лат.).
31
Хліба і видовищ (лат.).
32
Я людина, і ніщо людське не чуже мені (лат).
33
Що написав, те написав (лат.).
34
З точки зору вічності? (лат.).
35
О доки будеш, Парфеноно, зловживати моїм терпінням? (лат).
