Українська література » » Людина повертається з минулого - Богоміл Райнов

Людина повертається з минулого - Богоміл Райнов

---
Читаємо онлайн Людина повертається з минулого - Богоміл Райнов
вас за вбивство Івана Медарова.

— Я не вбивав Медарова, — сухо проказав Танев. — Певен навіть, що матиму змогу пред'явити вам переконливе алібі, як тільки довідаюсь про те, коли помер Медаров.

— У цьому питанні ви знаєте найбільше в світі. Хоч і я дещо знаю. А щодо алібі, то не чекайте, що я впаду з стільця од несподіванки. Коли хтось готує вбивство, то звичайно готує і відповідне алібі. Мені рідко траплялися вбивці без переконливого алібі. А ваше, до того ж, зовсім не переконливе: колишній спекулянт, який буде вашим свідком, — це ваш двоюрідний брат. Його свідчення не варті й ламаного гроша.

— Я не вбивав Медарова, — уперто повторив Танев.

— Убили. І останні докази вбивства підготували самі, навіть не помітивши цього. Ви, Танев, попри вашу безмежну самовпевненість, зовсім не є світилом мудрості. Ви вчинили колись підле вбивство, яке принаймні досі лишалося нерозкрите, і це переконало вас, що ви невловимі. І тепер, до того, як побачили мене тут, ви гадали, що вбивство Медарова — другий шедевр злочинності. Ви залишили Софію, щоб бути поза всякою підозрою й заховатися од Медарова, якому винні значну частину краденого. Одночасно підтримували контакт з Мімі й Ілієвим, щоб стежити за вашою майбутньою жертвою. Навіть примусили Ілієва прийняти до себе в дім Медарова, бо хотіли знати кожен його крок. Та вчинки Медарова були ще дурніші, ніж ваші. А втім, може, я несправедливий: можливо і його, і ваші дії розумні. Вони просто не відповідали ні часові, ні обстановці, їх породили інші часи й інші обставини. Два обскубані леви, що попали до вегетаріанського ресторану, ви продовжували своє полювання, не помічаючи, що за нинішніх обставин воно взагалі неможливе. Ви — два стерв'ятники, що лишилися од минулого, як вдало висловилась моя знайома. Ви як два хижаки, що прагнуть знищити один одного, але власних сил не вистачає, а допомоги знайти не можете. Медаров спробував залучити Андрєєва, але Андрєєв — людина не вашого складу. Ви ж покладалися на Ілієва та Мімі. Одначе навіть легковажна Мімі стоїть набагато вище за вас. Вона не захотіла бути знаряддям у ваших злочинних планах. Ілієв теж людина не вашого типу і якщо інколи робив вам дрібні послуги, то тільки через те, що боявся смерті. Проте людина, яка діє з страху, ненадійний помічник, і ви самі це зрозуміли. Отже, і ви, і Медаров змушені були діяти ізольовано, покладаючись кожен на власні сили, що далеко не відповідають ступеневі вашої злості й пожадливості. Довідавшись через Ілієва, що Медаров мав нотатник, де зібрано докази вашої діяльності в гестапо, ви самі вирішили здійснити свій план. І як перший захід, призначили Медарову зустріч отут, в оцій кімнаті…

Я на мить замовк, бо поважаю драматичні ефекти. Танев мовчав, втупивши погляд у стіл, але, видно, напружено стежив за моєю розповіддю. Я критично оглянув обстановку в кімнаті:

— Власне, ваш вибір непоганий. Якщо не зважати на пилюку, приміщення досить затишне і, найголовніше, ізольоване. Ніяких ознак того, що давні приятелі зустрілися в старій хаті поділитися спогадами. Ви подбали про наступну пиятику. По дорозі до Софії побували в корчмі й купили пляшку мастики, оскільки знали, що Медаров п'є тільки мастику. Одначе це була маленька помилка, яка пізніше обернулася на істотний доказ: по-перше, працівник автоінспекції помітив вашу машину і завітав до корчми, щоб перевірити, чи ви не п'єте алкоголю. Саме тоді ви купували мастику. Так що вашу покупку зафіксовано. По-друге, коли я виявив бажання випити чарку мастики, ви відповіли, що ви не вживаєте її і не держите у себе. Де в такому разі поділася ота легендарна пляшка?

— Вона у Мімі…—. машинально проказав Танев.

— Ще одна брехня, не знаю, котра вже, — зауважив я. — Недавно ви твердили, що взагалі не бачили Мімі й не бували в Софії… Тепер виявляється, що навіть постачали їй алкогольні напої. На жаль, за якимсь збігом і Мімі ненавидить мастику. Я дивуюсь, чи взагалі хто-небудь, крім покійників, вживає це питво. Та полишмо цю проблему спиртовій монополії. Отже, у призначений час Медаров прийшов. Він цікавився, певна річ, золотими монетами, які свого часу ви разом сховали. Вас же цікавив нотатник. Змова могла б відбутись… але не між двома хижаками, кожен з яких мріяв узяти, не даючи нічого. Ви вимагали від Медарова нотатник, збираючись після цього відразу ліквідувати старого. Ваш колишній компаньйон досить добре знав вас і теж підготувався заздалегідь. Він попередив, що е люди, які знають про його візит сюди, і що нотатник зберігається у одного з них. Задля більшої переконливості він навіть назвав ім'я цього чоловіка — Андрєєв. Ви, знаючи сумнозвісну недовірливість Медарова, не повірили жодному його слову. В якийсь момент, ніби почувши підозрілий шурхіт, вийшли на площадку, аби підготувати знаряддя вбивства. На це пішло менше хвилини: вийняли електровимикач так, щоб два оголені кінці провода стирчали як двоє гадючат, готових смертельно вжалити. Потім повернулися до кімнати, заспокоївши Медарова, що, мовляв, ніякої небезпеки нема. Відбувається остаточна угода: ви обіцяєте принести Медарову його частину грошей, як тільки він передасть вам нотатник. А Медаров обіцяє віддати вам нотатник під час наступної зустрічі. Він вирішив звести вас з Андрєєвим. Хотів забрати гроші, не розлучаючись із тим документом, який давав йому владу над вами. Пастки, які ви розставляли один одному, були більш-менш рівноцінні, але ви мали перевагу в часі. Попрощавшись, Медаров вийшов, а ви послужливо вказали йому на вимикач освітлення. За мить противник був мертвий. Слабе серце старого, цементна підлога, мабуть, змочена водою, все це гарантувало кінець. Припускаю, як ви сп'яніли від успіху…

— Фантазуєте, — мовив Танев з легким презирством, не дивлячись на мене.

— Ваше сп'яніння, одначе, швидко минуло. Обшукавши покійника, ви не знайшли в його кишенях фатального нотатника. Тут ми переходимо до другої дії твору й розіграної вами сцени: приховування злочину. Ви спробували влити мастаку в рот жертві, щоб симулювати перепій. Одначе більшість питва розлилося по одягу, правда, вас це не збентежило. Ви поклали тіло в машину й поїхали до Ілієва. Бо тепер єдина ваша надія —: знайти нотатник у кімнаті небіжчика. Ви примушуєте Ілієва відімкнути кімнату Медарова й швидко робите трус, оскільки боїтесь, щоб хто-небудь не помітив мертвого Медарова. Ви не знайшли нотатника, зате забрали маленьку сталеву скриньку, в якій міг бути нотатник. Та, відкривши її, пересвідчилися, що ваші сподівання були марні. Хоча, мушу вам сказати, що трохи раніше нотатник лежав там. Він лежав там майже двадцять років, а сама скринька

Відгуки про книгу Людина повертається з минулого - Богоміл Райнов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: