Українська література » » Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

Нічний адміністратор - Джон Ле Карре

---
Читаємо онлайн Нічний адміністратор - Джон Ле Карре
блудного сина, який повернувся додому.

Голос його був такий самий як і його руки та взуття, розповідала вона, — чистий до блиску.

— З якої частини закордону ви приїхали, любчику? — не вгамовувалася вона. — Закордон це поняття дуже широке, навіть ми тут це знаємо. Ми не настільки примітивні, хоча мушу визнати, що багато хто нас такими вважає.

Але вона так і не змогла до нього достукатися, як потім сама й визнала. Він просто собі стояв і усміхався, беручи з полиць чай, тунець і вівсяні хлібці, і складалося враження, що його ніщо не може вивести з рівноваги. А щоразу, коли вона ставила йому запитання, він змушував її почуватися нахабою самим своїм виглядом.

— Ну, розумієте, я той, хто вселився у дім у Леньйоні, — сказав він.

— Дорогенький, це лише означає, що ви не при своєму розумі, — безцеремонно сказала Рут Третевей. — Бо лише ненормальний захоче жити в Леньйоні, щоб день і ніч сидіти посеред скелі.

І ще ця його віддаленість, пізніше говорила вона. Звісно, він був мореплавцем, тепер-то ми це знаємо, хоча, може, він і знайшов не найкраще застосування своїм навичкам. Ота його незворушна посмішка, яка не сходила з його обличчя, поки він розглядав написи на бляшанках з консервованими фруктами так, немов завчав їх напам’ять. Невловимий — ось який він був. Немов мило у ванні. Здавалося, нарешті тримаєш його в руках, а воно раз — і вислизнуло з-під пальців. Щось таке в ньому було — це все, що вона могла сказати.

— Сподіваюся, у вас принаймні є ім’я, раз уже ви вирішили пожити в нас, — сказала місіс Третевей, і в її голосі почулася суміш обурення і відчаю. — Чи ви його залишили закордоном, перш ніж приїхати додому?

— Лінден, — відповів він, дістаючи гроші. — Джек Лінден. Пишеться через «і» та «е», — одразу ж пояснив він. — Не варто плутати з Ліндон, через «о».

Вона запам’ятала, як обережно він завантажив усі покупки в сакви мотоцикла, частину поклав з одного боку, частину з іншого, немов урівноважував вантаж на кораблі. А потім завів мотоцикл і підняв руку, прощаючись. Значить будеш Лінденом з Леньйону, вирішила вона, спостерігаючи, як він доїхав до перехрестя і уміло повернув ліворуч. З Нізвідки Насправді.

— Сьогодні до мене в крамницю завітав містер Лінден-з-Леньйону-через-«і»-та-«о», — повідомила вона Мерилін, коли піднялась нагору. — А ще він має мотоцикл, завбільшки з коня.

— Одружений, мабуть, — сказала Мерилін, яка мала маленьку донечку, але навідріз відмовлялася говорити про її батька.

З першого дня і аж поки правда не спливла на поверхню, Джонатан став Лінденом з Леньйону, одним з тих неприкаяних англійців, яких у намаганні втекти від своїх секретів і самих себе мало що не сила тяжіння примушує мандрувати все глибше і глибше до західного кінця півострова.

Решту інформації про нього вдалося зібрати малесенькими крихтами за допомогою тих майже надприродних методів, якими пишається кожна порядна сільська розвідка. Як-от те, що він був дуже багатим, бо ж розраховувався виключно готівкою, і мало що не до того, як йому виставляли рахунок — новенькими п’ятірками і десятками, які він відраховував на кришку морозилки місіс Третевей немов гральні карти — ну, тут і гадати не треба, звідки в нього такі гроші, еге ж? — воно й не дивно, що платив він лише готівкою!

— Місіс Третевей, скажіть, скільки з мене? — говорив Джонатан, відраховуючи купюри, немов роздаючи карти. Страшно було навіть подумати, що це були не його папірці. Але як-то кажуть, гроші не пахнуть.

— Містере Лінден, з вас усі гроші, — як завжди відповіла місіс Третевей. На селі жарти краще сприймаються, коли їх часто повторювати. — Не моє це діло — рахувати чужі гроші.

Чи те, що він розмовляв усіма можливими іноземними мовами, принаймні німецькою. Тому що коли у Дори Гар-ріс з Каунт-Гаузу зупинилася хвора німкеня-мандрівниця, якось про це дізнався Джек Лінден, приїхав туди і розмовляв з жінкою, а місіс Гарріс для пристойності сиділа поруч на ліжку. Він залишився до приходу лікаря Меддерна, щоб перекласти йому її симптоми, деякі з яких були дуже інтимні, казала Дора, але Джек Лінден знав усі без винятку слова. Лікар Меддерн сказав, що потрібно спеціально вчитися, щоб знати такі слова.

Чи те, що він рано-вранці крокував стежкою по скелі, немов хтось, кому завше не спиться. Аж Піт Госкен з братом, які плавали у відкритому морі недалеко від Леньйону, піднімаючи на світанку свої верші з омарами, часто помічали його на вершині скелі, якою він марширував, немов солдат, зазвичай з наплічником за спиною. Що в біса можна нести у наплічнику в таку ранню годину? Наркотики, не інакше. Мабуть, так і було. Тепер-то ми знаємо.

Чи як завзято він працював на гірських луках, обробляючи їх своєю киркою, нібито караючи землю, яка його породила: цей парубок міг би запросто чесно заробляти собі на життя фізичною працею. Він також казав, що вирощує овочі, тільки-от ніколи не осідає на одному місці достатньо надовго, щоб їх спробувати.

А ще завжди сам собі готував, казала Дора Гарріс; судячи з запахів, був він справжнім гурманом, тому що коли південно-західний вітер не надто шугав, у неї від цих ароматів аж слинка текла, хоча жив він за півмилі від неї. І у Піта з братом, коли вони виходили в море, від запахів його їжі за печінку тягло.

А який він був ласкавий до Мерилін Третевей, чи радше вона була ласкавою до нього. Ну, Лінден, той був з усіма до певної міри ласкавий, але Мерилін три зими не усміхалася, аж поки Джек Лінден не викликав у неї усмішку.

І як він двічі на тиждень привозив старенькій Бессі Джа-ґо на мотоциклі продукти з крамнички місіс Третевей — Бессі ж мешкала у закутку Леньйон-Лейн — і охайно розкладав їй усе на поличках, а не звалював бляшанки і пакетики на столі, щоб вона собі сама опісля порозкладала. А потім щебетав з нею про свій будиночок, як він підрихтував цементом дах, чи як вставив нові віконні рами, чи проклав нову стежину до вхідних дверей.

Оце було й все, про що він говорив, ні слова, ні півслова про себе, про те, де він жив і з чого, отож вони цілком випадково дізналися, що він мав частку яхтового бізнесу у Фалмуті, пай у фірмі під

Відгуки про книгу Нічний адміністратор - Джон Ле Карре (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: