«І бачив я звірину...» - Віктор Васильович Савченко
Схоже, що «під дахом» Тіятирської церкви діяла «пророкиня», котра руйнувала віру («розпусту чинила») і що вона мала послідовників («діти її»). А «Я той, Хто нирки і серця вивіряє»— на біблійній мові це — розумовий цент
«А до Ангола Церкви в Сардах напиши:
…Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий. 2 Будь чуйний та решту зміцнюй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. 3 Отож пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду.»
Слід розуміти, що віра в Сардах була занедбана і церква існувала про людське око. «Решту зміцнюй, що мають померти» — утримай у вірі бодай тих, котрі не до кінця відійшли від церкви. «Будь чуйним» — прислухайся до того, що я кажу.
«І до Ангола Церкви з Філядельфії напиши:»
До ангола цієї церкви зауважень немає.
«14 І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши:
…Я знаю діла твої, що ти ні холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! 16 А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст… 17 Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребуєш нічого.» А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! 18 Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намастити очі свої, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!»
Йдеться про підміну духовних цінностей матеріальними. Церква в Лаодикії, збагатившись, занедбала основне своє призначення — бути джерелом духовної енергії для вірних. «Раджу купити в Мене золота, в огні перечищеного…» — метафора, за якою легко вгадується віра, що зазнала випробувань вогнем (перших християн часто спалювали живцем). Отож пломінець Лаодикійської церкви ледь-ледь жеврів.
Таким чином, в шести із семи заснованих євангелістами церков в Тіятирській помічені елементи відступництва, в Сардах правили абияк, в Лаодикійській церкві захопилися збагаченням на шкоду вірі. Краща ситуація була в Ефесі і лише Смірнська та Філадельфійська розвивалися повноцінно.
Втім, це були тільки застереження. Церкви-бо діяли. Як свідчить історія, вже через двісті років увесь Малоазійський півострів, що його омивають Середземне, Егейське, Чорне (Понт Евксінський) моря, протоки Босфор і Дарданели, а з ним Сірія, Палестина, Александрія, як і частина Південної Європи, вже були під Христом.
Тодішнє християнство ще не являло собою цілісної релігії, як у догматичному плані, так і в організаційному. І сім церков скоріше за все являли собою сім витоків віри, які згодом об’єдналися в релігію, що стала називатися православною (від грецького правовірний, православний). Остаточно ж християнство було оформлене на вселенських церковних соборах Нікейському (325р. н.е.) та Константинопольському (381 р. н. е.). Тоді ж в основу православ’я було покладено символ віри. Вже пізніше з православ’я вийшов католицизм (від грецького головний, всесвітній), а з нього відгалузилася протестантська віра. Але основним, сакральним, у християнстві є православ’я. Через те і пророцтва св. Івана більшою мірою стосуються православного, слов’янського люду. Надто апокаліптичні.
З поділом Римської імперії на незалежні імперії Західну і Східну релігія Христа стала державною спочатку в Східній імперії — Візантії, а потім і в Західній — Римі.
Отож послання Ісуса Христа до семи азійських церков, що його опублікував в «Об’явленні…» св. Іван Богослов, містило в собі велику енергетику, якої вистачило на багато поколінь настоятелів аж до об’єднання церков.
Які ж проблеми долали анголи на шляху до об’єднання?
В Ефеській церкві були лжеапостоли: «і випробував тих, хто себе називав апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони…» В Смірні жили люди, котрі ворогували з цією церквою. В Філадельфійській церкві були такі ж негаразди: «Я зроблю, щоб декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, — ось Я зроблю, що вони «прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми»…»
Лжеапостольства християнська (як і будь-яка інша) віра до кінця не подолала, як і тих, хто називає себе християнами, а насправді «ними не є, а зборище сатани». На ріці віри, що витікає в часі з семи своїх джерел, завжди траплятимуться подібні неурядиці.
4. Тепер про звернення до ангола Пергамської церкви. В послідовності звернень вона хоч і стоїть на третьому місці, але об’єкт, про який ідеться в посланні до ангола цієї церкви, потребує особливої уваги, оскільки стосується кожного православного чи католика, хто прийшов у земний світ у дев’ятнадцятому і двадцятому століттях. Тому автор і порушив хронологію звернень щодо цієї церкви. У цьому випадку є сенс навести цілком усе послання.
«12 А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: «Оце каже той, що має меча обосічного:
13 «Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа (Антипа — єпископ Пергамський. За переказами, його в часи гонінь було спалено в розжареному мідному бикові), свідок Мій вірний. 14 Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили. (Валаам — Пророк з міста Пефора, що в Месопотамії. Підказав цареві Моавітському Балаку (Валаку) навернути поступово ізряїльтян до ідолослужіння). 15 Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської (єретики апостольського часу)