«І бачив я звірину...» - Віктор Васильович Савченко
Релігія, віра створюють другий — нематеріальний план буття, без якого людина перетворюється на істоту, з якою за рівнем звірства не могли б змагатися навіть тварини-хижаки. Адже ні поміж вовків, ні поміж гієн не буває такого нищення собі подібних, яке почалося після приходу до влади червоного сатанинства. Втім, квітка Маркса не проросла б і не розпустилася б таким буйним цвітом, якби ментальний план планети, а відтак людність не були вражені Темним сателітом. У душі кожного — в кого менше, в кого більше вгніздилося щось від нечистого.
Число 18 висвічує постаті людей, ідеї, події, які в останньому столітті другого тисячоліття призвели світ до катастрофи. Водночас це знак вселенського процесу творення; земні події для нього тільки окремішній випадок.
2. Все, що відбувалося в земному світі до того і по тому, як звірина з моря виходила, Іван Богослов побачив на небі, перебуваючи там у дусі. Він не тільки заглянув у «голографічну» програму майбутніх подій, а й зустрівся з головним їх «архітектором». Це сталося з Іваном на острові Патмос (один із островів в Егейському морі), де він працював на рудниках, відбуваючи заслання. Його було звільнено після смерті імператора Доміціана. «Апокаліпсис» він написав під час заслання і після нього. Відтак звернувся до семи церков, що в Азії:
«9 Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. 10 Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, 11 який говорив: «Що бачиш, — напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії.»
Церкви ці знаходилися на Малоазійському півострові (див. мапу).
«12 І я глянув, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; 13 а посеред семи свічників «Подібного до Людського Сина (Ісуса Христа), одягненого в довгу одежу і підперезаного» по грудях золотим поясом. 14 А «Його голова та волосся — білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його — немов полум’я огняне. 15 А ноги Його подібні до міді», розпалені, наче з печі; а «голос Його — немов шум великої води.» 16 І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
17 І коли я побачив Його, то до ніг Його впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: «Не лякайся! Я Перший і Останній, 18 і Живий. І був Я Мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерті й аду. 19 Отже, напиши, що ти бачиш, і що є, і що має бути по цьому! 20 Таємниця семи зір, що бачиш ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір, — то Анголи семи Церков, а сім свічників, що ти бачиш, то сім Церков.»
Св. Іван Богослов писав ці рядки в 90—100-х роках нашої ери, коли церква християнська ще не розділилася на дві основні гілки — православ’я та католицизм, і коли її живили сім джерел духу (церков), закладених першими євангелістами. Це було не пізніше 90-х років н.е., тобто на самому початку становлення християнства, одним з ідеологів якого був св. Іван. Тому при читанні всіх семи текстів послань виникає думка, а чи не послання це самого Івана? Адже в кожному наводиться специфічна, притаманна тільки конкретній церкві, проблема. Іван же бачив їх та передбачав, до чого вони можуть призвести.
Але як би там не було, а думка належить Вищій Силі, хоч вона і прийшла в голову Іванові.
Нам, кому довелося пізнати на собі всі лиха апокаліптичних пророцтв, цікаво знати, як закладалося православ’я. Бо тоді можна буде, бодай гіпотетично, простежити прорахунки віри, що спричинилися уже в кінці другого тисячоліття до проростання звірини на православному грунті.
3. У своїх посланнях Ісус Христос звертається до анголів семи церков. Слід розуміти, що це не конкретні духовні особи, котрі правили церквами, а справді анголи. Конкретні-бо особи змінювали один одного на посаді, а відтак несли відповідальність тільки за свій період правління.
Напевне, не варто наводити всі тексти послань, які кожен може прочитати в Біблії, обмежимось тільки зауваженнями (докорами), що їх висловив Ісус Христос кожному з анголів церков.
«1 До Ангола Церкви в Ефесі напиши:
…Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. 5 Отож пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся…»
Треба розуміти, що поміж правителів церкви і віруючих в м. Ефесі означився відхід від першооснови віри, що й стурбувало Ісуса Христа.
«А до Ангола Церкви в Смірні напиши.»
До ангола цієї церкви зауважень не було.
«А до Ангола Церкви в Пергамі напиши:»
Про цю церкву мова піде окремо, оскільки в посланні до неї є зауваження, що торкаються кожного із сучасних нам людей.
«І до Ангола Церкви в Тіятирі напиши:
…20 Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш повчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви. 21 І Я дав їй часу, щоб покаялася, — та вона не схотіла покаятися в
