ТАРС уповноважений заявити… - Юліан Семенов
— Якою мірою він небезпечний для інтересів нашої країни тут, у Нагонії?
— Значною. У нас є деякі підстави вважати, що він — ланка в ланцюгу, котрий зв'язує ЦРУ з їхнім агентом у Москві.
— Шпигун у Москві? Росіянин?
— Ми не знаємо. Поки що принаймні не знаємо.
— Тема зрадництва мене цікавить, — сказав Степанов. — Що це воно таке, до речі, як гадаєте?
— Аномалія, — впевнено відповів Константинов. — Більше того, мені здається, що зрада — взагалі категорія патологічна, невластива нормальній людині.
— Чи не полегшуєте пояснення проблеми, Костянтине Івановичу?
— Навпаки. Ускладнюю, Дмитре Юрійовичу. Але я висловлюю свій власний погляд, чи варто підстроюватись під інші?
— Тільки я не дуже вмію знімати прихованою камерою і бігати по дахах, — усміхнувся Степанов.
— У вас любительське уявлення про роботу контррозвідки, — Константинов теж усміхнувся. — Державна безпека займається питаннями державними, а якщо так, то основний інструмент наш — голова, а не акробатичний хист…
— Як і чим саме я можу допомогти?
— Діло це, звісно, ризиковане, Дмитре Юрійовичу, а ми до вас, пробачте, ставимось по-хазяйськи — ваші книги й фільми потрібні країні. Тому будьте обережні, гаразд? Річ у тому, що тут, у Нагонії, працює американський журналіст Дональд Гі…
ТЕМП
«Центральне розвідувальне управління.
Цілком секретно.
«Операція «Факел» вступила в останню стадію. Всю підготовку закінчено. Необхідно погодити з Пентагоном проблему поставки вертольотів для групи Огано найближчим часом.
Стадії плану:
У день X (субота чи неділя, в ці дні майже неможливо звернутися в ООН) три роти десантників з групи Огано, одягнені в форму народної міліції Нагонії, висаджуються з вертольотів у передмісті Савейро, де на них чекатимуть двадцять бронетранспортерів і п'ятнадцять легких танків, передислокованих з джунглів (пункт В вже обладнано для зберігання палива).
Танки й бронетранспортери з десантниками займуть президентський палац і, якщо Грісо відмовиться добровільно передати владу демократичній більшості, тоді розпочнуть дії, обумовлені бойовою ситуацією.
Палац повинні захопити о 8.30, тобто за тридцять хвилин до того, як почне працювати телебачення Нагонії.
О 9.00 група парашутистів викидається в телерадіоцентр і плівка з підготовленим зверненням до нації генерала Огано вийде в ефір і на екран.
Текст звернення Огано додається.
Резидент ЦРУ Роберт Лоренс».
Цілком секретно.
Текст звернення генерала Огано до народу Нагонії, підготовлений заступником резидента Глеббом.
«Дорогі співвітчизники! Брати й сестри! Діти й старики!
В ці хвилини я звертаюсь до вас із словами поваги, гордості й любові!
Я поздоровляю вас з визволенням з-під іноземного ярма, я пишаюся тим, що ви знайшли в собі сили розірвати кайдани й сказати «ні» новому рабству, нав'язаному вам клікою продажного авантюриста Джорджа Грісо, якого розтерзав натовп обурених громадян у його розкішному палаці.
Введений у країні стан облоги буде знято зразу ж, як тільки ми покінчимо з економічним хаосом, розрухою і терором. Ми заявляємо з усією пристрасною революційною рішучістю: нація знищуватиме тих, хто виступає проти свободи й незалежності, хто намагається чинити опір волі більшості.
Я беру на себе відповідальність за розстріл на місці без суду всіх тих, хто підніме руку на святу справу національної свободи.
Я заявляю — від імені Надзвичайної Асамблеї нації, яку створено сьогодні вночі і яка взяла на себе функції позбавленого влади уряду зрадників, — що всі договори, укладені клікою Грісо, вважаються з цієї хвилини недійсними.
Я звертаюся — від імені Надзвичайної Асамблеї нації — по негайну воєнну й економічну допомогу до всіх тих, кому дорога ідея миру, незалежності й свободи.
Дякую за увагу».
«Резидентові ЦРУ Роберту Лоренсу.
Директор, ознайомившись з матеріалами, підготовленими у відділі стратегічного планування, висловив ряд критичних зауважень, які ви повинні врахувати, коли готуватимете остаточний план для затвердження вищими керівниками.
Директор вважає, що всі необхідні корективи треба внести протягом найближчих трьох-чотирьох днів, бо — цілком можливо, — що день початку операції «Факел» буде перенесено; мабуть друга неділя цього місяця.
Зауваження директора знищити зразу ж після прочитання.
Заступник директора ЦРУ Майкл Велш».
«Резидентурі — Роберту Лоренсу, Джону Глеббу
(копія в Міністерство оборони, Центагон).
Цілком секретно, після прочитання знищити.
Передаємо інформацію з Москви від Розумного, яку одержали через останню тайникову операцію в об'єкті «Парк».
«На червень-липень планується відправка суден, приписаних до порту Одеса. Судна виходять з Мурманська через добу, по чотири в кожному каравані, починаючи з п'ятниці. Військового прикриття суден не передбачено.
Заступник директора ЦРУ Майкл Велш».
Константинов
На аеродромі, біля трапа літака, що прибув з Нагонії, Константинова зустрів полковник Коновалов.
— Ми знайшли за цю добу Вінтер, Костянтине Івановичу, — сказав він. — Тільки мертву. Її ховають сьогодні.
Константинов не зразу збагнув:
— Кого ховають? Вінтер? Що таке?…
За півгодини його вже чекали в кабінеті.
— Запалення легенів, — доповідав Проскурін. — Покашлювала останнім часом, але все одно їздила на корт. Температурила, приймала багато аспірину, хотіла подолати хворобу, думала, дрібниці. Звалилася в Дубова. Звідти її й одвезли до лікарні.
— Хто такий Дубов?
— Її приятель, кандидат наук…
— Що ви про нього знаєте?
— Ми ще про нього нічого не з'ясували.
— Оце так?! Диво яке! Квітуча жінка, тридцяти років… А чому вчора на роботі в неї нічого про це по знали?
— Дубов увечері подзвонив, сьогодні поминки, він усіх її друзів збирає…
— Зможете послати туди когось?
— Навіщо?
— Вас не дивує її смерть?
— Ні. Тепер шаленіє якась легенева епідемія, капітан Стрельцов довідався про це в інституті удосконалення лікарів…
Увечері Проскурін доповів, що на поминках був його співробітник, який колись учився разом з Глібом Грачовим, приятелем Вінтер, отже, підхід знайшли, Грачов сам запросив його, подзвонивши попередньо Дубову.
Той відповів, що приходити можуть усі, хто «хоче пом'янути Олечку, двері квартири відчинені для всіх».
— Ну й що там було? — спитав Константинов.
— Батько ледве живий, побув хвилин з тридцять, а потім Дубов викликав «швидку допомогу», відвезли старого — єдина ж донька… Говорили про неї всі дуже добре, щиро говорили… Дубов плакав: «Тепер я маю право відверто сказати, що ховаю найдорожчу мені людину, немає дорожчої за неї і не буде». Обручальний перстень надів їй на палець — уже на кладовищі…
— Зотову телеграму дали?
— По-моєму, ні.
— Чому?
— Вони ж фактично розлучені…
— Коли вона захворіла?
— Сусід Дубова розповів, що ввечері їй стало дуже погано, Дубов їй гірчичники ставив, робив гірчичну ванну — ноги парив; розгубився, каже старий, але робив усе, що міг.
А вранці викликали «швидку допомогу», та вже було пізно, не могли
