Суперниця - Ірина Романенко

Залізши на туалет я відчинила віконце і вже було пролізла, як відчула що застрягла. О ні! Ні! Ні! Тільки не це!

Вид звідси виходив на паркову тому на мене витріщилась таксистка.

- Гей! Ви б не могли б допомогти мені??

- Настільки невдале побачення, що доводиться тікати через вікно в туалеті?

- Швидше! Я не можу тут надто довго висіти!

Вона без вагань допомогла мені і я сіла в її машину.

- Куди?

- В найближчий поліцейський відділок.

І ми зрушили з місця. У дзеркалах заднього виду я побачила як на паркову вибігає охорона Михайла. Вони знайдуть мене, обов’язково знайдуть. Це ще не кінець.