Пазл - Франк Тільє
Коротке рипіння і тиша.
Тримаючи конверт у руці, Ілан уважно оглянув закутки кімнати, переконавшись, що там немає камер і мікрофонів. Тоді, випивши води, кинув погляд на карти. Чому чотири? Чому саме вісімки? Він розмірковував, поки що нічого не розуміючи.
Тоді він зупинився на вмісті конверта: там було два аркуші. Один, дуже великий, являв собою двовимірний план, на якому, схоже, була детально змальована частина будівлі лікарні. Ілан повністю розгорнув його і розклав на ліжку.
Лікарня справді мала форму кажана з абсолютно симетричними крилами, що простягалися в обидва боки від центру. Коридори вели в різних напрямках, кімнати різноманітних розмірів розміщувалися встик.
Ілан швидко впізнав вхід. Указівним пальцем він провів до місця, де розташовані їхні кімнати. Маленькими літерами було підписано: «Кімнати учасників», «Кухня», «Душові». Він також відшукав місце, де лежали банкноти за склом, а також інші локації, від яких холола кров: «Крило божевільних», «Хірургія», «Лікування». Та інші. Але більшість коридорів і кімнат були не підписані.
Здригнувшись, Ілан поклав план і зосередився на іншому аркуші, на якому був текст, надрукований на комп’ютері.
Дорогий учаснику!
Як Ви могли зауважити, у Вас є стислий, спрощений план будівлі, що являє сукупність кімнат і коридорів, доступних на даний момент. Звісно, ця величезна лікарня значно складніша й обширніша, ніж Ви бачите на плані. Ваш справжній ігровий майданчик з часом буде розширюватися, від підвалу до трьох вищих поверхів. Остаточний план будівлі Ви складете самі.
Тут майже всюди є двері і ґрати, що блокують прохід. Деякі шляхи перекриті назавжди, інші ж можна відімкнути ключами, вони допоможуть Вам просуватися в цьому гігантському лабіринті і приведуть Вас до наступних етапів.
Як Ви добудете ці ключі? Завтра Ви розкриєте перший конверт, що міститиме завдання, яке потрібно виконати, і ключ. Ключ допоможе відімкнути двері, що приведуть Вас до наступного конверта, ідентичного першому: нове завдання, новий ключ. І так далі.
У кожній наступній кімнаті, у кожному закутку Ви, можливо, будете знаходити маленьких чорних лебедів. Ці лебеді не належать нікому. Перший, хто знайде такого, має право залишити його собі. І подбайте про те, щоб надійно сховати їх, аби уникнути спокус і крадіжок, за які ми не будемо карати: це також частина гри, і Ваше завдання — бути пильними й оберігати ваші скарби.
Що швидше Ви виконаєте свої завдання, то швидше здобудете своїх лебедів і отримаєте шанс знайти останній ключ, захований десь у будівлі комплексу, який дозволить Вам відімкнути сейф із 300 000 євро. Щоб отримати доступ до цього останнього ключа, необхідно буде зібрати щонайменше десять чорних лебедів. До того ж кожен знайдений лебідь принесе Вам бонус у розмірі 10 000 євро. В кінцевому рахунку Ви маєте шанс виграти понад 400 000 євро. Вистачить на життя мрії.
Деяка важлива інформація:
— гра триває від 9 до 19 години. Початок і кінець — за дзвінком. Починати раніше заборонено. По закінченні часу Ви повинні припинити виконання завдань. Поза цим розкладом Ви вільні пересуватись по кімнатах і коридорах, розмірковувати про них, але майте на увазі, що все освітлення у лікарні, окрім світла у Ваших кімнатах, душових і на кухні, буде вимикатися о 20 годині. Тому не радимо блукати коридорами перед настанням цього часу, адже темрява абсолютна і Вам буде складно відшукати свою кімнату. А провести цілу ніч на самоті у крижаних коридорах — річ не з приємних, повірте мені;
— ніколи нікому не розповідайте про Ваші завдання. Будь-який натяк комусь іншому про Вашу місію потягне за собою виключення зі змагання. Ми всюди і ніде, і, будьте певні, врешті-решт ми дізнаємось, дотримувались Ви правил чи ні;
— Ви можете переходити до наступного етапу, тобто шукати двері, які відмикає Ваш наступний ключ, лише виконавши поточне завдання. Тут так само: будь-яке порушення правил потягне за собою виключення з гри без права на оскарження;
— невиконання або відмова від виконання завдання потягне за собою покарання — відсторонення на день: Ви зможете перейти до наступного етапу лише о 9 ранку наступного дня. Буде зайвим пояснювати, що це істотна перешкода на шляху до перемоги.
Нехай щастить,
Віржіль Гадес
Ілан перечитав лист декілька разів. Він був частково задоволений, і страх потроху розвіювався: пригода набувала ознак справжньої гонитви за скарбами, з власними правилами та різними етапами. Залишалося з’ясувати реальний характер завдань.
Він роздягнувся, поставив будильник на сьому ранку й почав обдумувати спосіб вибратися з цієї кімнати, щоб виграти час. Двері були товсті, зміцнені металом. Зламати неможливо. Він оглянув замкову щілину і почав обшукувати закутки маленької кімнатки. Десь тут точно захований ключ. Він перевірив скрізь: під меблями, всередині зливного бачка, за колонкою. Через півтори години пошуків він нарешті знайшов його в підкладці штанів, що висіли на вішаку.
Відчувши полегшення, він вставив ключ у замок і перевірив, чи відчиняються двері. Бінго.
Ілан висунув голову в коридор. Він відчував, як тепло електрообігрівача бореться з холодним протягом з величезної будівлі. Праворуч, трохи далі, під деякими дверима прослизали смужки світла. Ілан подумав про те, що його кімната крайня по коридору. Він подивився ліворуч, туди, звідки вони прийшли: суцільна пітьма, наче величезна темна паща, роззявлена над ним.
Здригнувшись, він швидко зачинив двері і замкнув на ключ.
Він перевірив ліжко. Простирадла чисті, пахне добре. Він ліг, склавши руки за головою. Надворі сновигали собаки, і лише від цієї думки Ілан зіщулився. Отже, про те, щоб висунути носа назовні, не могло бути й мови.
Ілан подумав про коридори, якими вони йшли, і про конструкцію будівлі. Яке моторошне місце. Одні душевнохворі жили в цих стінах, інші були поховані за ними, на цвинтарі. Люди, що одного дня з’їхали з глузду і були запроторені сюди, наче чумні, якнайдалі від суспільства, яке воліло краще про них не знати. Чи розуміли ці особливі створіння причину свого перебування в цій лікарні? Вони вважали себе нормальними чи усвідомлювали власне божевілля?
Ілан скрутився калачиком, раптом відчувши, що йому не по собі. Тут може статися що завгодно, хто почує його крик? Хто знає про їхнє перебування в цьому жахливому місці? Двоє копів? А якщо вони дійсно спільники «Параної»? Чи вдалося їм перетнути перевал, чи вони врешті-решт таки повернулися на територію лікарні?
Ілан затремтів. Він вимкнув світло і заліз під ковдру. Було абсолютно тихо, лише іноді поскрипувало дерево, наче на старому кораблі. За вікном лютувала заметіль. Час від часу долинали інші звуки. Булькаючі потоки в трубах, дивний дзенькіт металу… Ілан увімкнув світло, піднявся і підсунув комод
