Мій чоловік за контрактом - Кетрін Сі

— За таке не потрібно вибачатися.. 

Тайлер відклав приставку і поцілував мене. Урок з гри у відеоігри відкладається на якийсь час. 

Я не планувала займатися коханням прямо на підлозі у вітальні, але це все ж таки сталося і мені на диво сподобалося. Хоча гадаю з цим чоловіком мені сподобається будь-що, і будь-де. Лежачи на килимі я спостерігаю за тим як важко дихає Тайлер.

— Не знаю, що ти робиш, але це найкращий секс у моєму житті, — мене насмішили його слова, оскільки я майже нічого не робила. 

— Гадаю, це все через те, що ми займаємося коханням поза кімнатою. 

— Думаєш? 

Я дістала з дивану якусь ковдру і вкрилася нею. 

— Більш, ніж впевнена. — підвелася з підлоги і оцінила вид. Оголений Тайлер лежить на килиму склавши руки за голову. — Я хочу чаю, а ти? 

— Неймовірна жінка, — чоловік так само підвівся з підлоги і одягнув свій одяг, в той час, як я набирала воду до електрочайник. 

— Почекай мене, я піду одягну домашній одяг. — увімкнувши чайник попрямувала до сходів. 

— Я сподівався на те, що ти будеш ходити голою, — засмучено мовив він.

— Ти мені подобаєшся, але ходити голою по будинку для мене занадто. 

— Тоді мені ходити голим? 

— Дурник, — мене розсмішили його слова. 

Коли я повернулася на кухню, то чай вже був готовий, Тайлер заварив його. Він сам також сидів вже у спортивних штанах та футболці. 

— Цукор я тобі не кидав, — я сіла навпроти нього. 

— Дякую, — узявши два кубики цукру я кинула їх до гарячої рідини, вони одразу розчинилися. 

— Подай будь ласка печиво, — чоловік не міг відірватися від свого телефону.

— Що ти робиш? — діставши печиво я віддала його Тайлеру. 

— Читаю статті про мою нову колекцію.

— Що пишуть?

— Схвальні статті, всі ставлять високу оцінку цій колекції, — відкусив печиво, — А ще, хейтять Лойда, за те, що він хотів мене зганьбити. 

— Лойд, це той конкурент? 

— Так. 

— Він отримує те, на що заслуговує, — беземоційно мовила я.

— Це точно. 

Хоч я й намагаюся бути веселою, я відчуваю як згадка про день смерті мами знову потроху зжерає мене зсередини. Кожна секунда того дня знову випливає у моїй пам'яті. 

— Цікаво почути його виправдання, — Тайлер відклав телефон. — Абі.. ти чого? 

Чоловік встав з-за столу і підійшовши до мене сів напівприсядки. 

— Що? 

— Чому ти плачеш? — він витер сльози з моїх очей. 

— Все гаразд. 

— Годі тобі грати сильну! — він тяжко зітхнув, — Зі мною тобі не потрібно такою бути! Якщо в тебе десь болить, то так і кажи мені… я в жодному разі не проігнорую тебе і тим паче не почну принижувати. 

— Тайлер, —  я обійняла його за шию. 

— Що тебе турбує, люба? 

— Я знову згадую день коли загинула моя мама, — чоловік підняв мене зі стільця і кудись поніс. — Я пам'ятаю кожну мить після зіткнення, я навіть не втратила свідомість.. 

Тайлер сів на диван, я так і залишилася сидіти на його колінах, обіймаючи його за шию.

— Останнє, що мені сказала мама, це те, що вона любить мене, — я плакала сидячи на його руках, а він просто слухав мене і гладив по волоссю. Я розповіла майже все своє життя після смерті мами і як я себе почувала тоді. Зрештою мені стало легше, я нарешті змогла комусь розповісти, що я відчуваю і мене жодного разу не перебили. Схлипуючи я відпустила Тайлера і поглянула на нього. 

— Тобі було так складно, — він плакав, по його щокам одна за одною котилися сльози. Я обережно витерла їх своєю футболкою. 

— Ти такий милий, — обхопила його обличчя своїми руками. — Дякую, що ти поряд..

Тайлер знову обійняв мене і досить міцно. 

— Я ніколи не відпущу, Абігейл, тож навіть не мрій позбутися мене.

— Ти ще пожалкуєш про свої слова. 

Не знаю скільки ми провели часу в обіймах один одного, але нам обом було це потрібно. 

На вечерю ми покликали Ітана та Стейсі. Це була ідея Тайлера, він хотів зіграти з Ітаном у відеоігри, а Стейсі лише для того, щоб я не сумувала. 

Як тільки ці двоє прийшли у будинок,  одразу стало не сумно, вони постійно сварилися, а зараз чоловіки грають в ігри, а ми зі Стейсі сидимо на кухні та пліткуємо. 

— Годі дивитися на нього.

— А я й не дивилася, — почала вона заперечувати. 

— Як скажеш, міс він-мені-не-цікавий. 

— А він мені не цікавий! — Стейсі майже прокричала ці слова.

— У вас все гаразд? — це привернуло увага Тайлера та Ітана.

— Не хвилюйся, любий, все гаразд, — вони продовжили грати. — Я прекрасно знаю тебе Стейсі. 

— А от і ні. 

— Ітан сподобався тобі, ще у той вечір, — я примружив очі, — Хіба ні? 

— Ні. Такі пихаті придурки, не в моєму смаку! 

— Ну якщо ти так кажеш, тоді гаразд. 

Стейсі намагається не дивитися в бік Ітана, але чудово бачу, що вона ледь стримує себе. 

— Я хотіла допомогти тобі, — мовила я, — але якщо він тобі не подобається.. 

— Не подобається! — вона встала з стільця. —Краще я вже піду додому, а то у вас навіть випити не можна! 

— Гаразд, не потрібно так кричати, — трохи перегнула палку я. Вона злиться на мене.

— А тобі тільки привід дай ти одразу будеш пити. 

— А ти взагалі пити не вмієш, слабак! — Ітан відклав приставку і встав з дивана.

— Звідки тобі знати, — вмію чи ні? 

— По тобі видно, — Стейсі взула кросівки і я провела її до дверей. 

— Не сердься на мене. 

— Бувай Тайлере! — вона пішла навіть не попрощавшись зі мною. 

— Я також піду. — Ітан схопив свої речі і одразу вибіг за Стейсі. 

— Що це було? — Тайлер сидів з приставкою у руках та нерозумінням того, що сталося. 

— Сподіваюся вони не нароблять дурниць, — сіла поряд з чоловіком. 

— Він тільки що, покинув гру на половині? Це геть не схоже на Ітана. 

— Справді? 

Сподіваюся ці двоє зможуть зізнатися у своїх почуттях. 

— Давай я зіграю з тобою. 

Залишок вечора Тайлер вчив мене грати на приставці, в той час як Стейсі та Ітан грали в гру, хто більше вип'є.