Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

намокла. Клеменца встав, щоб співчутливо потиснути Майклові руку, й промурмотів:

— Твоя мати зараз у лікарні біля батька, з ним усе буде гаразд.

Полі Гатто теж підвівся, щоб привітатися за руку. Майкл зацікавлено глянув на нього. Він знав, що Полі був батьковим охоронцем, але ще не знав, що в цей день Гатто захворів і лишився вдома.

Вловивши напруженість на його худому смаглявому обличчі, Майкл пригадав, що Гатто мав репутацію людини, яка швидко йде вгору, він був вельми моторний і вмів зробити кожну делікатну справу без ускладнень, а от сьогодні не впорався із своїми обов'язками. Майкл побачив ще кількох чоловік по кутках кімнати, але нікого не впізнав. Це люди не Клеменци. Зіставив факти і зрозумів. Клеменцу й Гатто запідозрили. Гадаючи, що Полі був на місці замаху, він запитав у того хлопця з тхорячою мордою:

— А як Фредді?

— Лікар дав йому снодійне, і тепер він спить, — відповів Клеменца.

Майкл підійшов до Хейгенової жінки, нахилився і поцілував її в щоку. Вони завжди подобалися одне одному. Він прошепотів: «Не побивайся, з Томом все буде гаразд. Ти ще не говорила з Сонні?»

Тереза на мить пригорнулася до нього і заперечливо похитала головою. Вона була тендітна, вродлива жіночка, більше схожа на американку, ніж на італійку, і здавалася вельми наляканою. Майкл взяв її за руку, підвів з дивана і провів у батьків кабінет.

Сонні розвалився в кріслі за столом, тримаючи в одній руці жовтий записник, а в другій — олівець. Крім нього, в кабінеті був лише один чоловік — капореджіме Тессіо, якого Майкл пізнав і відразу ж здогадався, що це його люди утворили нову придворну охорону. У нього в руках був також записник і олівець. Побачивши їх, Сонні вийшов з-за столу і обняв Хейгенову жінку.

— Не хвилюйся, Терезо, — сказав він. — 3 Томом нічого не станеться. Нас повідомили, що вони хочуть передати через Тома свої умови. Його відпустять, він же не замішаний в наших справах, а лише дає юридичні поради. Отож немає ніяких причин переслідувати його.

Сонні відпустив Терезу, а потім, на Майклів подив, обхопив і його і теж цмокнув у щоку. Майкл відштовхнув Сонні геть і сказав з усміхом:

— Після того, як я звик до твоїх стусанів, тепер треба призвичаюватися до твоїх цілунків? — У дитинстві вони частенько не мирили.

Сонні провадив:

— Слухай, хлопче, я вже хвилювався — ніяк не міг додзвонитися до тебе в оте твоє містечко. Я не думав, що тебе вколошкали, але мені просто не хотілося зайвий раз хвилювати матір, мені й без того довелося сповістити її про халепу з батьком.

— Як вона сприйняла? — запитав Майкл.

— Мужньо, їй же не первина. Я теж пам'ятаю. Ти ще був надто малий, щоб знати про це, а потім, коли ти виріс, усе йшло гладенько. — Помовчавши, Сонні додав: — Вона в лікарні біля старого. Він виживе.

— Може б, і нам навідатися до лікарні? — запитав Майкл. Сонні сухо відповів:

— Я не можу виходити з дому, поки все не уляжеться.

Задзвонив телефон. Сонні взяв трубку й став уважно слухати. Тим часом Майкл нахилився над столом і глянув на жовтий блокнот, у якому Сонні щось записував. Він побачив список з семи прізвищ. Трьома першими записані Солоццо, Філіп Татталья й Джон Татталья. Майкл раптом зрозумів з усією ясністю, що він зайшов якраз тоді, коли Сонні й Тессіо складали список людей, яких готували в покійники. Сонні поклав трубку й сказав Терезі Хейген і Майклові:

— Чи не могли б ви зачекати в тій кімнаті? Нам з Тессіо треба скінчити одну справу.

Хейгенова дружина запитала:

— Не про Тома дзвонили?

Вона вимовила ті слова майже різко, але водночас плачучи зі страху. Сонні обійняв її однією рукою і провів до дверей.

— Даю слово, що з ним усе буде гаразд. Почекай у тій кімнаті. Як тільки щось стане відомо, я негайно вийду до тебе.

Він зачинив за нею двері. Майкл усівся в одне з великих крісел, оббитих шкірою. Зиркнувши на нього, Сонні мовчки сів за стіл.

— Ти все ж таки залишився, Майку, — зауважив він. — Тобі доведеться почути дещо таке, про що б тобі не хотілося знати.

Майкл припалив сигарету, потім сказав:

— Може, я чимось допоможу?

— Ні, — відповів Сонні. — Старий страшенно засмутився б, коли б дізнався, що я і тебе вплутав у цю халепу.

Майкл підхопився і визвірився на Сонні:

— Ах ти ж виродку паршивий, чи ти не знаєш, що він мій батько? То що, я не маю права допомогти йому? А я можу допомогти. Мені не конче бігти на вулицю й стріляти в людей, але допомогти я можу. Перестань говорити зі мною як з малою дитиною. Я був на війні. Був поранений. Убив кількох япончиків. Чи ти, може, думаєш, що як ви когось уколошкаєте, то я зомлію?

Сонні всміхнувся йому.

— Так, чого доброго, ти ще скоро накажеш мені підняти ратиці вгору. Ну, гаразд, залишайся, відповідатимеш на телефони. — Він повернувся до Тессіо. — Цей дзвінок якраз поставив усе на своє місце. — Сонні знову повернувся до Майкла. — Хтось мусив навести на старого. Це міг бути Клеменца або Полі Гатто, що сьогодні так до речі занедужав. Я вже знаю хто; подивімось, який ти розумний, Майку. Ти ж студент. Хто навів на старого людей Солоццо?

Майкл уже знову сидів у кріслі, відхилившись на спинку. Він ще й ще раз обдумував усе. Клеменца — капореджіме в ієрархії «родини» Корлеоне. Дон зробив його мільйонером, вони друзі вже понад двадцять років. Він займає одну з найзначніших посад в організації. Що виграє Клеменца, зрадивши дона? Більше грошей? Він досить багатий, але людям, звичайно, завжди мало. Більшу владу? Помстився за уявну образу чи зневагу? За те, що Хейгена, а не його зроблено консільйорі? Чи з ділових міркувань, гадаючи, що переможе Солоццо? Ні, неможливо, щоб Клеменца виявився зрадником. А потім він сумно подумав: неможливо лише тому, що йому не хотілося, щоб Клеменцу вбили. Товстун завжди приносив йому гостинці, коли Майкл був ще хлопчиком, інколи брав