Українська література » » Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

Хрещений Батько - Маріо Пьюзо

---
Читаємо онлайн Хрещений Батько - Маріо Пьюзо
стояв давній товариш; подарунком його були, власне, всі напої на весіллі та його велика майстерність у цих справах. Офіціантами були друзі синів дона Корлеоне. Наїдки в саду на столах приготувала дружина дона з приятельками, а одноакровий садочок прикрасили весільними гірляндами нерозлучні подружки молодої.

Дон Корлеоне приймав з однаковим виявом прихильності геть усіх — багатих і бідних, могутніх і мізерних. Він не зневажав нікого — така-бо в нього вдача. І гості так голосно захоплювалися його чудовою постовою у смокінгу, що людина невтаємничена могла б залюбки взяти дона за щасливого жениха.

Разом з ним коло дверей стояли два його сини. На старшого, Сантіно, якого всі, окрім батька, звали Сонні, літні італійці поглядали з підозрою, зате молодші — з захопленням. Як на американця першого покоління, та ще італійського походження, Сонні був високий, майже шести футів заввишки, й видавався ще вищим через свою густу, кучеряву чуприну. Він мав обличчя перерослого купідона — з правильними рисами, але з товстими, гарно вигнутими чуттєвими губами, з ямочкою на підборідді, що надавала обличчю якогось сороміцького вигляду. Сонні був дебелий, мов бугай, і невтомний у любощах. Усі знали, як щедро наділила його природа: дружина-мучениця згадувала про шлюбне ліжко з таким трепетом, як у давнину невіруючі про неминуче боже покарання. Подейкували, що коли він у юні роки навідувався до будинків із сумною славою, навіть найвідчайдушніші й найсміливіші, віддаючи з шанобливим острахом належне його величезній чоловічій прикрасі, вимагали подвійну ціну.

На весіллі декотрі широкороті молоді матрони з пишними стегнами вже міряли Сонні спокійно-упевненими поглядами.

Одначе на разі вони дарма марнували час. Хоч на весіллі були його дружина й троє малих дітей, Сонні Корлеоне сьогодні мав плани щодо Люсі Манчіні, дружки своєї сестри. Люсі, в рожевій сукні, з короною квітів у лискучому чорному волоссі, сиділа в садку за столом, вона добре знала про наміри Сонні, бо пускала йому бісики весь тиждень перед весіллям, а сьогодні вранці біля вівтаря стиснула йому руку. Чи може дівчина зробити щось більше?

Її не хвилювало, що він ніколи не зможе бути такою великою людиною, як його батько. У Сонні Корлеоне була сила й відвага. До того ж він був щедрий, визнавалось, що його серце таких же великих розмірів, як і його кабака. Щоправда, Сонні бракувало батькової врівноваженості, його запальна вдача не раз призводила до необачних вчинків. Хоч він добре допомагав батькові у справах, багато хто мав сумнів, що Сонні стане батьковим наступником.

Таку дитину, як другий син дона — Фредеріко, — його звуть також Фредді, або Фредо, — кожен італієць вихвали до небес. Слухняний, старанний, завжди готовий до послуг батькові, він жив ще в батьківському домі, хоч йому було вже 30 років. Був невисокий, кремезний, не такий вродливий, але все з тією ж корлеонівською головою купідона, кучерявою кучмою над круглим обличчям і повними, гарно вигнутими губами донизу кутиками. Правда, у Фредді губи були не чуттєві, а ніби викарбувані з граніту. Схильний до суворості, він був надійною підпорою для батька, ніколи не перечив йому, не докучав скандальними пригодами з жіноцтвом. Але, попри всі ці чесноти, Фредді бракувало того особистого чару, тієї тваринної сили, такої необхідної, щоб керувати людьми, і вважали, що йому теж не доведеться успадкувати родинне діло.

Третій, наймолодший син, Майкл Корлеоне, не стояв і батьком і з братами, а сидів за столом у найдальшому кутку саду. Але й там його не оминала пильна увага друзів їхньої родини.

Майкл Корлеоне відмовився йти шляхом свого великого батька. Він не мав кудлатої голови купідона, як його брати, і лискуче чорне волосся лежало рівно, майже не завиваючись. Колір його обличчя, чистий оливково-смаглявий колір, був би гарний як для дівчини. Врода Майклова була надто тендітна. Дон Корлеоне свого часу непокоївся щодо мужності свого найменшого сина. Та ці сумніви розвіялися самі собою, коли Майклові минуло сімнадцять.

Тепер цей найменший син сидів за столом у найдальшому куточку саду, виказуючи в такий спосіб своє умисне відчуження від батька й родини. Він розмовляв з дівчиною, з американкою, про яку, безперечно, всі чули, але якої до сьогоднішнього дня ніхто не бачив. Звичайно, Майкл виявив належну чемність і познайомив її з усіма гостями на весіллі й з усіма родичами. Вона не дуже сподобалась їм: занадто тендітна і білошкіра, обличчя занадто розумне як для жінки, а манери занадто вільні як для дівчини. Її ім'я теж було не своє для їхнього слуху: вона звалася Кей Адамс. Якби вона сказала їм, що її родина осіла в Америці два століття тому і що її ім'я найзвичайнісіньке, вони б тільки здивувалися.

Гості помітили, що дон не звертає особливої уваги на третього сина. Майкл був його улюбленцем до війни і, очевидно, став би у слушний час спадкоємцем родинного діла. Наділений спокійною силою й розумом свого великого батька, він мав природжений хист поводитись так, що люди не могли не поважати його. Та коли розпочалася друга світова війна, Майкл Корлеоне пішов добровольцем у морську піхоту. Пішов, знехтувавши батькову волю.

Дон Корлеоне не мав ані бажання, ані наміру допустити, щоб його сина було вбито за чиїсь чужі інтереси. Були витрачені грубі гроші, щоб уникнути призову на службу. Але Майклові сповнилося двадцять один рік, і вже нічого не можна було зробити проти його волі. Тож він записався до війська і воював на Тихому океані. Дослужився до капітана й здобув кілька медалей. 1944 року портрет Майкла з описом його подвигів надрукували в журналі «Лайф». Хтось із знайомих показав донові Корлеоне журнал (удома цього зробити не посміли). Дон зневажливо посопів і сказав: «Стільки чудес наробив — і казна для кого».

Коли Майкла Корлеоне на початку 1945 року демобілізували видужувати після серйозного поранення, він і гадки не мав, що це влаштував його батько. Побувши кілька тижнів удома й нікого не поспитавши, Майкл уступив у Дартмутський коледж в Ганновері, штат Нью-Гемпшир, і знову залишив батьківський дім. Тепер він приїхав на сестрине весілля, а заразом і показати свою майбутню дружину — оцю безбарвну американочку.

Майкл Корлеоне розважав Кей Адамс, оповідаючи їй про найколоритніших весільних гостей. Його тішило, що їй ці люди здаються екзотичними. Як завжди, його чарувала її загострена цікавість до всього нового і невідомого. Зрештою, її увагу привернула невелика купка чоловіків довкола дерев'яного барильця з вином домашнього виробу.
Відгуки про книгу Хрещений Батько - Маріо Пьюзо (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: