Пастка для бабія - Валентина Бродська

— А чому ви самі цього не зробите? — поцікавилася у генерального.

— Маю важливіші справи, а ще декілька днів терпіти її немає сил.

— Це якось не дуже гарно з вашого боку по відношенню до дівчини. Вона ж може у вас закохана, а тут такий удар! — зауважила я, намагаючись пробуди жалість в бабієві до його майбутньої колишньої 

— Слухайте! — розсердився генеральний. — У вас якісь там ідеали і принципи в голові... — він покрутив рукою біля скроні. — Ви цілком можете собі їх дозволити, адже не маєте ніяких стосунків. Такі як ви — живуть мріями і фантазіями про принців і білих коней, коли інші насолоджуються повним життям. Катя знала про умови, на яких ми зустрічалися! Тож будьте добрі, купіть їй якусь золоту цяцьку і квіти, щоб вона вже відсохла від мене. Все ясно?!

На мене наче вилили відро крижаної води. На цей раз заткнувся мій розум, піднявши з душі щось темне і капосне: "Ну що ж буде тобі цяцька!"

— Так, ясно. Я можу йти? — запитала, опустивши очі додолу.

— Йдіть! — сердито відмахнувся Тарновський.