Пастка для бабія - Валентина Бродська

— А що ти зробила? — обережно запитала директорка.

І якось слово за слово, я їй все розповіла. Інна Петрівна посміхнулася і махнула рукою.

— Тю, не переймайся, Денис Олегович розбереться! А захоче тебе звільнити — зателефонуй мені, зрозуміла?

— Так, але…

— Ніяких але! Краще розкажи, що ти там для програмістів придумала? Генеральний щось похапцем обмовився, я не зовсім зрозуміла.

Це був вдалий момент розповісти про моє нововведення. Інна Петрівна вислухала не перебиваючи, задумалася, а потім з блиском в очах промовила:

— Твоя ідея — просто супер, особливо для розвитку фірми. 

Далі почала розмірковувати в голос:

— Мої дівчатка додатковому навантаженню звісно не зрадіють, але можна накинути їм зарплатню. Вирішено! З маркетологами я сама переговорю, сподіваюся програму напишуть швидко. 

Потім Інні Петрівні зателефонувала якась подруга і я зрозуміла, що мені пора і честь знати. Попрощавшись, в піднесеному настрої я попрямувала до себе.