(не) ідеальний чоловік - Катерина Орєхова

Вийшовши з університету, я зітхнув на повні груди, відчуваючи як Катя злегка стискає мою руку.

— А куди ми підемо?

— Це сюрприз, — промовив я, відчиняючи перед нею дверцята свого автомобіля і допомагаючи сісти. Ось ніколи раніше не морочився на всі ці джентльменські штучки, але з нею чомусь хотілося.

Сівши за кермо, я побачив, що дівчина досі не пристебнулася і, звичайно ж, вирішив цим скористатися. Потягнувшись до неї, я акуратно потягнув ремінь, не відмовляючи собі у бажанні, начебто випадково, зачепити груди. Від того крихітка здригнулася, але не відсторонилася. Правильно, Катюша, так і треба. Довіряй мені.

Я не поспішав відхилятися, вдихаючи її запах. Пахло якоюсь свіжістю і це було чудово, бо зазвичай дівчата вибирали надто важкі, задушливі аромати. Катіні ж парфуми хотілося вдихати, намагаючись зрозуміти, що там входить до складу. Точно щось цитрусове.

Злегка доторкнувся до Катіних губ. Неможливо було перебувати поруч із нею і не цілувати. Така маленька та чуттєва.