Українська література » » Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр - Едуард Фікер

Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр - Едуард Фікер

---
Читаємо онлайн Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр - Едуард Фікер
чистішим. На лобі виблискує рефлектор для огляду хворих. Він поспішає і просить мене говорити щонайкоротше.

— Спробую, — кажу я. — Ви знаєте Давида Криштофа?

Він ціпеніє.

— Навіщо це вам?

— Ви тільки себе затримуєте.

— Ну, знаю. А що?

— Це для нього ви найняли невеличкий будиночок у Високому?

— Яке вам діло до цього?

— Одвертість буде корисною для нас обох. Якщо ви найняли його стежити за вашою дружиною…

— За ким?!

— Справа в тому, що Криштофа важко поранено, і він ще довго не вставатиме з ліжка…

— Поранено? — Доктор Томан щиро здивований.

— Так, важко поранений «якимось невідомим».

Томан схиляє голову й каже:

— То, може, я винен у цьому?

— Ні. Але скажіть: ви йому платили за послуги?

Він трохи помовчав.

— Це була просто дружня послуга.

— Він ваш друг?

Томан не може спокійно всидіти. Встає і розмахує руками.

— Навіщо такі подробиці?

— Заради пана Криштофа.

— Хто ж міг поранити його?

Я тільки знизую плечима.

— Шламм! Звичайно, Віктор Шламм!

Я посміхаюсь.

— От бачите. Вам таки є що розповісти мені. Як сталося, що ви звернулись саме до пана Криштофа?

— Він допоміг мені після війни повернути деякі речі… Це дуже спритний чолов’яга.

— Коли ви бачилися з ним востаннє?

— Коли?.. — вагається Томан. — То ви за цим?.. Я можу дати письмове пояснення… Розумієте, я завжди поспішаю… А головне — мені не хотілось, щоб про мої зустрічі з Криштофом довідалась дружина… Тому я і втік тоді.

— Звідки?

— З місця події! Як лікар, я одразу зрозумів, що водій мертвий. Інакше я подав би йому допомогу…

Он воно що! А ми, скільки не билися, так і не змогли встановити, хто їхав з Криштофом у таксі Р-29 511.

— Про це нам багато дечого відомо, — кажу я. — А куди ви ото їхали з паном Криштофом?

— Я — додому. А Криштоф — десь аж у протилежний кінець Праги.

— Пан Криштоф твердив, що він з вами не знайомий. Він розповідав, що ви посварилися, кому брати таксі, і потім вирішили їхати вдвох.

— Цілком зрозуміло. — Доктор Томан нервово потирає руки. — Ми змовились у невеличкому кафе, а потім він запропонував мене підвезти. Таксі замовив заздалегідь, і воно чекало нас на вулиці.

— Як ви гадаєте, йому знайомий був водій?

— Мені здається, що він возив його і раніш. Та це лиш моє припущення. Криштоф назвав мою адресу, і ми поїхали. Водій при цьому навіть не спитав, чи він замовляв машину. Пам'ятаю, як він рвучко загальмував. Тому все так і сталося…

— По дорозі ви розмовляли про що-небудь?

— Ні. Обидва мовчали.

— А після катастрофи?

— Коли я побачив, що нічим не можу зарадити, то сказав, що мені треба йти. Криштоф промовчав. Мабуть, його дуже вразила ця несподіванка. Проте водій сам винен.

— А що ви знаєте про Віктора Шламма?

Доктор Томан аж затрясся.

— Він щось заподіяв Криштофу?..

— Розбив йому голову кочергою.

— Негідник! Криштоф мені казав, що він був коханцем моєї дружини ще до того, як вона вийшла за мене заміж. Якби ви знали про все…

— Ми знаємо, — співчутливо кажу я.

— Ви?!

— І навіть більше, ніж вам відомо. До речі, ваша дружина має чудовий дзвінкий голос. Її шепотіння — просто гра.

Доктор Томан зірвав рефлектор з голови і раптом заспокоївся.

— Саме це й мусив засвідчити Криштоф…

— Пані Томанова засвідчила це сама. Крім того, Віктор Шламм уже заарештований. А оскільки пані Томанова була співучасницею злочину, їй теж доведеться відповідати.

Я збираюся йти. Доктор Томан розгублено стоїть переді мною і вже нікуди не поспішає. Мабуть, дуже нещасний, бідолаха. Та Вашек Небеський куди нещасніший.

Через годину після цього Гонзик кладе мені на стіл перше повідомлення про стан здоров'я Криштофа. Хворий видужує. Нічого поки що не трапилось. Коли йому повідомили, що я побував у підвалі, він спокійнісінько заснув.


15

Готуюсь, так би мовити, до вирішального удару. Жду лише розмови з Криштофом, аби поставити крапки над «і». Поки що все розгортається так, ніби хтось працює на мене. Почнемо з отієї бабуні в лісі. Потім хтось посилає Вальтерову до тайника і вбиває її. Сама доля прибрала водія Маржака. Хтось гарненько розворушив шпигунське гніздо. Пізніше попався Франтішек Колда, який намагався втекти дрезиною. Знайти його носовичок було вже дурничкою. Давида Криштофа ми застукали самі. Та завдяки йому вистежили й Лебруна. Сам він і знищив матерого шпигуна. Допомагаючи нам чи переслідуючи якусь власну мету? Свій внесок зробили і Віктор Шламм, і Власта Томанова та її чоловік. Отож зостається лише проникнути в корінь таємниці…

Коли я про все це думаю, мені здається, що найважливіші — дві обставини. По-перше, те, що знає Криштоф і що він, звичайно, всіляко буде приховувати. А по-друге, таємниче зникнення шкатулки Марти Вальтерової — золотої четвірки. Як поєднати їх?..

Гонзик з незмінною посмішкою кладе мені на стіл телефонограму про стан здоров'я Криштофа. Хворий вже починає говорити та потроху їсти. Захотів навіть поголитися і попрохав, щоб йому принесли білизну, його домогосподарка хотіла побачитися з ним, та ми не дозволили. Криштофу не терпиться поговорити зі мною, і, як він сам каже, про щось дуже важливе.

Я весело сміюсь до Тужими:

— Криштофа гарно доглядають, Гонзик, чи не так?

— Авжеж, — каже він і посміхається, його ґудзиків я не чіпаю.

Відгуки про книгу Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр - Едуард Фікер (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: