Завидний холостяк - Iрина Давидова

Микита.

Скинувши черевики, не піклуючись про пальто, втомлено пройшов по будинку і повільно піднявся на другий поверх. Зупинився біля нашої з Рітою кімнати, стягнув чортів зашморг, і тільки після натиснув на ручку дверей. Нічник горить. Тихенько увійшов всередину і побачив сонну дівчину, яка в мить насупилася, звернувши увагу на мій вигляд.

- Ти чого не спиш, мила?

- Ти що, побився? - її хрипкий голос відгукнувся мурашками по моєму тілу.

Я втомлено посміхнувся і скинув пальто, залишаючи його в кріслі. Підійшов до ліжка і присівши на підлогу уперся в нього спиною.

- Ні, дівчинка, я потрапив в аварію.

- Господи, Микита! - вона хотіла піднятися з ліжка, але я перехопив її за руку, і притиснув до себе.

- Не мельтиши, Ріта. Нічого серйозного не сталося. Просто поспішав до тебе.

- Дурник! Навіщо ти так?

- Я винен, не був з тобою сьогодні, і хотів хоч якось виправити ситуацію.

- Ти не винен, Микит. Це все робота і я прекрасно тебе розумію. Більше не ризикуй життям, добре?

- Я скучив. Цілий день тебе не бачив, і скучив.

- Мені теж тебе дуже не вистачало. Як справи на роботі? Все владнав?

- Не все, але вже краще. У нас зламали систему безпеки.

- Як? Хто це зробив вже вдалося з'ясувати?

- Вдалося. Це колишній співробітник нашої компанії. Він працював айтішником і вирішив насолити мені.

- За що?

- Я звільнив його за невиконання робочих обов'язків. Він дуже любив грати в комп'ютерні ігри. А моя компанія ґрунтується зовсім не на цьому.

- І що він хотів цим довести?

- Що розумніше за всіх?

- Та вже, і подобається людям гадити. Слухай, і що з ним далі будемо.

- Він зараз у слідчому ізоляторі. Я міг зазнати збитків через нього. Думаю, далі пояснювати не варто?

- Не варто, - підтвердила Ріта, носом уткнувшись мені в верхівку.

Я прикрив очі та притиснув її руку до губ.

- Ріііт…

- Так?

Я посміхнувся і дістав з кишені коробочку.

- Ріт, виходь за мене заміж?

- Щ-що? Ти, серйозно?

Я відкрив очі та повернувшись до неї, впевнено кивнув. Ріта була розгублена. Думала, я жартую?

- Серйозніше не буває. Стань моєю дружиною, кохана?

Я дістав з коробки каблучку і надів їй на палець. Не думав, що ще раз зроблю це.

- Микита, - вона рвучко обняла мене, та нагородила мій ніс поцілунком, - я згодна! Звичайно ж, згодна!

Я задоволений обійняв її, і видихнув. Моя дівчинка, моя кохана дівчинка. Почав поцілунками покривати її обличчя, як вона раптом відсторонилася і подивилася на мене ошелешеним поглядом.

- Ти чого?

- Рани треба обробити, - промовила вона, знову збираючись встати з ліжка.

Я перехопив її, і навис, зверху не збираючись зараз відпускати.

- До біса рани. Мені ти потрібна.

З весіллям справу було вирішено. Ріта не хотіла ніяких пишних урочистостей. Просто розпис і сімейні посиденьки. Я такому розкладу був невимовно радий. Але навіть якби Ріта попросила пишну весільну сукню, я б теж не відмовився. Все-таки це її перше заміжжя. І головне, щоб єдине.

Дата весілля випала на перші числа березня. У РАЦС ми їздили удвох, без свідків. А вдома нас чекала Аліна, Кіра, Олег і Діма з Настею. Найближчі нам люди.

- Ти щаслива? - прошепотів їй в губи, коли ми зупинилися на світлофорі.

- Дуже щаслива. Спасибі тобі за все.

Вона торкнулася мене в ніжному поцілунку і тут же відсторонилася, боячись, що ми можемо порушити правила.

- Поїхали. Нас вдома чекають.

- Треба було слати всіх до біса, і залишатися сьогодні одним.

- Встигнемо ще. Увечері побудемо удвох.

- Обов'язково.

Коли ми приїхали додому, друзі зустріли нас щасливими вигуками, кульками та теплими привітаннями. Я весь час не міг відірвати погляд від своєї дружини. Бачив, як вона щаслива, як сяють її очі. Милувався посмішкою і хотів кожну секунду дарувати їй радість. Моя красива скромна дівчинка.

- Ріта, кохаю тебе.

Коли померла дружина, я й подумати не міг, що ще раз одружуся. Довгий час взагалі не звертав увагу на жінок. Женьку я кохав і не міг ніяк дозволити собі зрадити її. Але потім через два роки зрозумів, що не можна жити минулим. Тільки от всі дівчата були не ті, тільки для задоволення, не більше. Одна змінювала іншу, і всі одна на одну схожі. Це вже пізніше я вирішив, що потрібно б завести відносини для сексу з однією жінкою. Була у мене Віка, пару років зустрічалися, потім вона вийшла заміж. Друга, здається, Люда, теж була з тямущих. І так три роки для задоволення. Потім вона полетіла в іншу країну. І вже після неї у мене з'явилася Катя, єдина нетямуща дівчинка.

А ось Ріта, таких за всі ці роки я не зустрічав. Природна, щира, справжня. Саме вона і підкорила моє серце.

Я повернувся до неї, спостерігаючи з яким задоволенням вона приймає поздоровлення від наших друзів.

В кишені задзвонив мобільний. Глянувши на екран, насупився і важко зітхнув. Згадав на свою голову.

- Пробачте.

Піднявся з-за столу і відповів на виклик.

- Слухаю, Катя.

- Микита, Микита, будь ласка, - вона ревіла мені в трубку, на що я закотив очі та осудливо похитав головою, - Микита, приїжджай.

- Катя, мені не до твоїх брехливих пригод. Досить робити з себе дурепу і намагатися мене заманити. Ми розлучилися, наші зустрічі закінчилися. Ти хіба ще не зрозуміла?

- Микита, я... я розумію. Прости мене, Микит. Будь ласка, приїжджай, ти мені зараз дуже потрібен.

- Вдруге таке не проканає.

- Микита, мене зґвалтували. Чуєш?

- Ти повторюєшся. Напилася чи що? Йди проспися і завтра подумай про свою поведінку.

І я скинув виклик. Тфу, дурна! Дістала зі своєю брехнею.

Повернувся за стіл і тут же був захоплений в обійми коханої.

- Щось сталося? - схвильовано поцікавилася вона, на що я похитав головою.