Скандальна зрада - Марія Акулова

Банки так рано закриті, але цілодобові обмінники, на щастя, на кожному кроці знайти можна. Змінюю кілька купюр із тих, що Ігор мені через водія свого передав і повертаюся назад. До готелю ще кілька хвилин.

– Агато, – повертається до мене сестра, – не могла б мені кілька тисяч позичити? До зарплати Вадика. Хочу малим на осінь купити речі.

– Без проблем. Я нічого купити не встигла пацанам, нехай від мене подарунок буде, тож не треба повертати.

– Дякую, – настрій Маринки трохи покращується. – Готель виглядає шикарно.

– Так, це один із найкращих у місті. Сніданки та вечері включені, тож ні в чому собі не відмовляйте. Ходімо, я заплачу за вас і поїду у справах. Час підтискає, – посміхаюся натягнуто, брехати ніколи не вміла, але в мене немає настрою спілкуватися з сестрою, відповідати на її запитання і сміятися. Я все ще відчуваю себе загнаною в кут і не розумію як так вийшло, що моє ідеальне життя, яке я так довго по камінчиках вибудовувала, стало руїною в один момент.