Наречений моєї сестри - Джулія Ромуш
Задоволена собою і тим, як я вчинила, я сиділа в салоні таксі. Злість і лють вирували в мені настільки сильно, що я не відразу змогла зрозуміти плачевність свого вчинку. Та я взагалі особливо не думала про те, як я чиню і що мені за це буде. І це було моєю головною й основною помилкою. Недалекоглядність могла зіграти зі мною злий жарт.
Я ж просто хотіла його розлютити. Хотіла йому показати, що мені плювати на його накази. Ось тільки я не подумала про те, що Габріель таке б навряд чи проковтнув. Не просто так. Така людина як він не пробачає ляпасів. Нехай навіть фігуральних. Він точно не з тих, хто дозволить собою зневажати або грати.
Я думала, що на моєму ефектному "па-па" ручкою все закінчиться. Ось тільки я помилилася. На той момент я його дуже погано знала. Я не знала, що з себе представляв Габріель. Я смикала лева за вуса, не підозрюючи, що у нього були гострі ікла. І то, що замість того, щоб вкусити, він може просто мене зжерти. Всю. Цілком. Без жалю.
Вийшовши з таксі біля нічного клубу й обернувшись, я видихнула. Чоловіка тут не було. Ще не було. Але я навіть не підозрювала в той момент, що він сюди заявиться. Яка ж я була наївна. Просто неймовірна ідіотка. Але це я зрозумію після. Через багато часу. А поки ... я просто була задоволена собою. Я пишалася своїм вчинком, і підстрибом помчала в нічний клуб, щоб добре провести час з друзями.
- Я навіть не думала, що тебе відпустять, - подруга крикнула мені на вухо і присунула ближче якийсь стакан з блакитною рідиною.
- Чому? - Я навіть не стала питати, що це за рідина в склянці й потягнула напій через трубочку. Коктейль виявився приємним на смак і дуже солодким.
Ще одна помилка. Мені не можна було пити. Цілковито. Категорично не можна! Але хіба я знала про це тоді? Звичайно, ні. Я дуже повірила в себе в той вечір і помилково вважала, що була королевою вечора.
- Ну, ти зазвичай в такий час вже спатоньки лягаєш, - Ліана мені підморгнула і засміялася.
- Вирішила сьогодні зайнятися чимось більш захопливим, ніж обійматися з подушкою, - посміхнувшись, я зробила ще один ковток коктейлю.
Те, що було щось не так, я зрозуміла по виразу обличчя подруги. Вона раптом перестала посміхатися, її очі збільшилися в розмірі, а після рот розкрився.
- Що таке? - Я дивилася на подругу в цілковитому нерозумінні.
- Здається, це до нас, - сказала вона, пильно дивлячись за мою спину.
- Ми ще когось чекаємо? - Я злегка обернулася, але нікого не помітила.
- Ми ні, але ... мені здається, що ти ... цілком можливо, - ці слова нагадували якесь нескладне марення. Подруга виглядала дивно, а я все не розуміла, про що вона говорила.
Перед очима все трохи попливло, і я навіть почала хихикати.Цей коктейль явно мене розслаблював, і я без жодної задньої думки випила його весь до кінця.
- Чорт, Адрі! - Подруга висмикнула склянку з моїх рук, і уважно на мене подивилася, - ти що його весь випила?! - А я посміхнулася, мені раптом стало так ... навіть не знаю як ... добре і весело. Захотілося танцювати та веселитися.
- Звісно! - Прокричала, намагаючись перекричати музику, - мені потрібно було набратися хоробрості, щоб запалити цей танцмайданчик.
- Твою ж мати! - Прокричала подруга і я знову не зрозуміла, що не так.
На моєму плечі стиснулися чиїсь пальці, стиснулися настільки, що мені стало боляче і я тут же обернулася назад. Очікувала побачити якогось хлопця, який вирішив познайомитися в такому місці. Але не тут-то було. Ось тільки абсолютно не очікувала, що позаду мене стояв Габріель. У цей момент мене не налякав його злісний погляд і страхітлива посмішка. Мені раптом стало весело від того, що він тут. І це було дивно ... дуже дивно, але я зрозумію це після.
- Потанцюємо? - Промовив чоловік. І, судячи з усього, це важливе питання далося йому нелегко.
- Мабуть ... в наступний раз, - я жваво зіскочила зі стільчика і хотіла вже розчиниться в натовпі. Тільки зробила крок в сторону, як мене підхопили ці самі ненависні й дуже сильні руки.
- Потанцюємо, - він більше не питав, просто тягнув, робив те, що хотів. А я не розуміла, що зі мною відбувалося. Щось різко змінилося і зараз мені раптом до нестями захотілося вдихнути його запах. І я, недовго думаючи, припала носом до його шиї, а після, не стримавшись, лизнула її язиком. Я була впевнена, що мені не сподобається його смак. Але мені сподобалося настільки, що я лизнула її ще раз.Коли чоловік відсмикнув мене від себе, я засмучено фиркнула. Якого біса?
- Що ти робиш? - Прогарчав мені на вухо Габріель, а я замість відповіді просто припала до нього ближче. Так, щоб наші тіла стикалися. І навіть трохи об нього потерлася. Мені здавалося, що якщо я цього не зроблю, то вибухну прямо тут і зараз. Мені було потрібно його торкатися. До нестями. До божевілля.
Мені страшенно хотілося відчувати тепло його тіла і з кожною секундою мені хотілося все більше і більше ... Хотілося торкатися до нього вже без одягу. Відчувати, як подушечки пальців обпікають ...Від одних цих думок внизу живота стало жахливо жарко, і мені захотілося, щоб він торкався до мене як тоді, коли сплутав мене з сестрою. Тільки тепер він буде знати, що це я.
Пройшовшись язиком по губах, я ковзнула пальчиками під його кофту. Пройшлася по його пресу ... і ледве не запищала від захоплення.
- Ти в цьому впевнена? - Пролунало якесь дивне питання. Я хоч і не зрозуміла, про що він питав, але про всяк випадок кивнула.
Габріель схопив мене за руку і потягнув у бік закритих кабінок, а я впевнено перебирала ногами, щоб за ним встигнути.
