Клуб: їх таємниці vs твоє життя - Джулія Ромуш
Це вже навіть не смішно, це було страшно і нагадувало початок малобюджетного фільму про маніяка.
До цього моменту всі хлопці, які намагалися за мною доглядати, не заходили так далеко. Вони розуміли мої відмови, а якщо не розуміли вперше, то вдруге вже точно, але не дізнавалися мою домашню адресу і не надсилали такі подарунки, як золотий браслет.
Будь-яка дівчина знала, що такі подарунки зобов'язували до певного відношення, і якщо ти їх прийняла, то разом з ними прийняла й умови гри. А умови в таких випадках завжди диктував чоловік, і ще не зрозуміло, ким був цей чоловік. А дізнаватися хто він, у мене зовсім не було бажання, адже я не продавалася і не була ласа на брязкальця і багатства, так що малюк прорахувався спочатку.
Проте, чоловік розцінив мій жест не так, як мені б того хотілося. І це почало приймати небезпечних обертів. Схоже, він вирішив, що я набиваю собі ціну і хочу більшого, що кручу носом, щоб виторгувати подарунок дорожче.
В цей раз мені не дзвонили у двері, не приходили в універ. В цей раз мені прийшло смс на телефон з невідомого номера і це вже переходило всі мислимі й немислимі межі.
“Вийди на вулицю. Спускайся до під'їзду і будь хорошою дівчинкою."
Всього лише друга доба, а він вже мій номер встиг роздобути й тепер говорив мені, що робити?
Першим моїм поривом було написати у відповідь купу образливих слів і просто послати до біса. Але потім, подумавши, що цей покруч стоїть під моїм під'їздом, я все ж вирішила до нього спуститися.
Мене так розлютила вся ця ситуація, що мені захотілося відігратися. Я була далеко не з боязкого десятка, хоч завжди намагалася тримати себе в руках і не демонструвати свій норов, але зараз заліпити йому ляпаса було дуже і дуже спокусливою ідеєю.
Наспіх взувшись і накинувши на себе курточку, я вже збігала вниз по сходах, стрибаючи через одну сходинку, згораючи від нетерпіння виплеснути на докучливого незнайомця весь свій праведний гнів.
Я була готова до всього, була готова побачити там цього придурка, була готова навіть до серенад і хороводів, до кульок і навіть до пікніка біля під'їзду, але життя мене явно не готувало побачити... це!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
