Моя на одну ніч - Тала Тоцка

Глава 1

— Тож шукай собі негативного мужика, Олю, — Анфіса методично покривала гладку паперову поверхню дрібним, бісерним почерком. Вже два аркуші списала, а все ніяк не могла зупинитися, — однією проблемою менше буде.

— Вони всі негативні, — пробубоніла Ольга, сповзаючи з крісла. — Був би мій резус-фактор найбільшою проблемою, і проблеми не було б.

— Це точно, — зітхнувши, кивнула Анфіска, лікар-гінеколог репродуктивного центру, в якому Ольга стояла на обліку. — І я не перестану повторювати, що у твоєму випадку ідеальним виходом буде ЕКО.

Вона в кожне її відвідування це говорила, і Ольга щоразу відповідала те саме.

— Ні, Анфісо, я поки що не готова.

— І як ти готуватимешся? — хитро примружилася Анфіска. — Тридцятник на носі, не дівчинка вже, щоб під Ассоль косити.

— Але ж не від першого зустрічного!

— А чому ні? Аби у цього зустрічного була хороша генетика. Бери будь-кого, хто більш-менш підходить, і тягни сюди в репродуктивний центр.

— У дитини має бути батько.

— Я тебе перепрошую! Он у моїх він є, а толку? Сама кручусь, на трьох роботах гарую, а Вітьці чхати на все з високої гірки.

То була правда. Поки Анфіса примудрялася вести прийом у трьох різних клініках, щоб підняти двох дітей, її чоловік Віктор жив, абсолютно не напружуючись. І це ще Анфіска не знала про нескінченних коханок! А може й знала, та Оля в жодному разі не збиралася її посвячувати в інтимне життя свого чоловіка.

— Я тобі так скажу, якщо є хтось на прикметі, не клацай рубильником. Бери за причинні місця та тягни до нас. Ми його бігом від сперматозоїдів відокремимо, схаменутися не встигнеш, як біля пісочниці з іншими мамами будеш колір дитячих какашок обговорювати.

— Але при аутоімунній безплідності є ймовірність зачаття природним шляхом, ти сама говорила, — продовжила опір Оля, втім, досить млявий. Чинити опір натиску Анфіси було непросто.

Однак від однієї лише думки про редукцію ембріонів, неминучою при ЕКЗ, ставало моторошно і гірко. Особливо вбивало, як рутинно та буденно відгукуються про цю процедуру самі репродуктологи. Адже, по суті, за холодним медичним терміном цинічно ховається справжнє відбраковування.

Оля сама лікар, але одне діло грижу видалити непотрібну, і зовсім інше — холоднокровно розпорядитися, хто з малюків, які прижилися всередині, залишиться жити, а хто вирушить на смітник.

Одразу ж згадувалася молодша сестра Данка та племінники. Фантастична двійня — Микитка та Настя. І в Ольги всередині все льоділо, варто було уявити, що можна було когось із них двох «редукувати».

— Є, — кивнула Анфіса, — якщо у нашого осеменителя-натурала сперматозоїди у Пандорських захисних скафандрах. Щоб твої антиспермальні тіла не змогли їх знерухомити.

Оля згадала, як виглядають пандорські скафандри, і зітхнула. Фільм «Аватар»* вона дивилася неодноразово, але від цього фантастикою бути він не перестав. А останнє обстеження показало, що рівень антиспермальних тіл, які синтезувала її імунна система, не думав падати. Мало того, він навіть трохи підріс.

— Ти знаєш про моє ставлення до ЕКЗ, — дивлячись у стінку, сказала Оля. Але Анфіса не збиралася здаватися.

— Гаразд, фіг з ним, з ЕКО, а чим тобі не підходить внутрішньоматкова інсемінація?** Беремо мужика, беремо шприц, і вуаля, — Анфіска грюкнула в долоні і розвела їх убік, — через дев'ять місяців ласкаво просимо до пологового будинку!

Оля уявила собі, як пропонує уявному чоловікові пройти подібну процедуру, і здригнулася. Особливо коли зрозуміла, кого уявила, принаймні всоте дорікнувши себе, що знову забула пошукати в архівній історії хвороби, яка у нього група крові.

— Тож моя тобі порада: шукай негативного мужика і дуй до нас, — повторила Анфіса і суворо подивилася поверх окулярів. — Бігом!

Ольга кисло посміхнулася і поспішила попрощатися.

***

Вийшовши з будівлі центру, Оля одразу попрямувала до кав'ярні за кут запивати своє горе смачною кавою та заїдати «Наполеоном». Вона перепробувала улюблений торт, напевно, у всіх кав'ярнях міста, але тут його готували просто божественно.

Коли офіціант приніс замовлення, Ольга кілька разів із задоволенням втягнула кавовий аромат, а потім щиро подякувала Всесвіту за те, що кав'ярня разом із репродуктивним центром знаходиться на іншому кінці міста.

Занадто добре вона засвоїла курс біохімії про швидкі вуглеводи. А особливо те, як блискавично вони відкладаються у підшкірний жир на животі та боках.

Але раз на пару місяців побалувати себе можна, тут совість могла волати скільки завгодно — після відвідувань репродуктивного центру Оля залишалася до неї глуха та сліпа. Найкращий стан для роздумів.

У неї не було підстав сумніватися в компетенції Анфіски — лікар із промовистим прізвищем Траханкова була досить відомим і шанованим у місті фахівцем. І заслужено пишалася своїм досвідом, кваліфікацією та прізвищем.

— Це не просто прізвище, воно для мене вже як візитна картка, — казала вона Ользі, — хоч щось путнє з Траханкова набула!