Закохай мене в себе - Вікторія Вецька

— Мирославо тобі потрібно зараз по спати! Лягай в ліжко! — вимовив, сидячи на стільці біля якого стояла Мирослава.

— Ти мене хочеш? Бо я тебе так! Подивись на мене! Це все твоє Максику! — мовила вона, та взяла мою руку, і поклала на свою оголену грудь, а я навіть не опирався мені подобається, але від свого я не думав відступати. Хоча і сил стримуватися було не так і багато.

— Миросю ти п’яна, тобі потрібно поспати! — наголосив, та забрав свою руку.

— Хтось інший вже давно би зі мною зайнявся сексом, а ти не хочеш! Невже я така страшна для тебе? — мовила Мирослава та поклала руку на мій пах в якому вже давно було все збудженим.

— Давай ти заснеш, а я піду виконувати свої справи, — швидко вимовив, і піднявся зі стільця бо знав, ще один її дотик і я просто не втримаюся.

— Я бачу, що ти мене хочеш! — підійшла Мирослава в притул до мене торкаючись моєї сорочки своїм збудженим тілом.

— Миросю давай ти зараз заснеш, а на ранок ми все продовжимо, — відповів, споглядаючи на неї

— Добре тільки почитай мені щось перед сном! — Мирослава попрямувала до ліжка і лягла.

Я дістав книгу з полиці і почав читати. На обкладинку геть не дивився просто читав. Коли Мирося заснула я вкрив її ковдрою і  почув знайомий рингтон. Це був її телефон і знайшовши його в сумці на дисплеї засвітився номер підписаний як «мама». Не довго думаючи я взяв слухавку і пішов в іншу кімнату.

— Доброго вечора! Я Максим! Мирослава заснула у мене тож не хвилюйтеся з нею усе добре, — спокійно відповів я.

— Доброго вечора Максиме! Коли прокинеться Мирослава скаже, щоб набрала мене, — серйозний та жіночий голос вимовив до мене.

— Так звісно! Добраніч гарних вам снів!

— Добраніч.

Такий знайомий голос! Десь я його вже чув! Ось тільки де? Мабуть мені просто здалося, а якщо ж ні! Тоді в когось без сумнівів будуть проблеми. Надіюсь це не та жінка про яку я подумав.