Фенікс - Валерія Дражинська

Коли він з'являється, я розумію, що мені не жити. Марат не пощадить. П'яні очі звіра. Як я могла подумати, що він щось відчуває до мене? - Чому? - навіщо він питає, адже вже все вирішив. Розумної відповіді в мене немає, виривається тільки: - Пробач! Він б'є мене по обличчю. Падаю. Марат піднімає мене за волосся на ноги. Притискає до себе до болю. Торкається своїм чолом мого. - Ава, навіщо? - його очі блищать, - Навіщо ти мені в душу влізла? Нікого так не хотів, як тебе. Для себе. Що ти накоїла, дурненька? Навіщо? Грошей хотіла? Я міг би дати тобі все, чого б ти не побажала. Відштовхує від себе, відвертається. Я не можу вимовити жодного слова. Тільки зараз помічаю в його руці пістолет. Не вірю! Марат повертається та стріляє в мене. Історія друга Ігната з роману "Я хворий тобою"