Клуб «Мефісто» - Тесс Геррітсен

— Каже, що він професор історії на пенсії. Викладав у Бостонському коледжі.

— Я й не підозрювала, що викладачі історії стільки зароб­ляють.

— Ще всередину зайдете. Це не дім викладача. Він має й інші гроші. — Коп махнув ліхтариком на бічні двері. — Дворецький вийшов звідси з мішком сміття, пішов до смітника, аж помітив, що хвіртка відчинена. Тоді йому вперше спало на думку, що тут щось не так. Тож він повернувся, пройшовся оцим двориком, роззирнувся. Помітив кров і зрозумів, що справді якась халепа. Тоді побачив ще кров на бруківці, в напрямку заднього двору.

Докторка Айлс подивилася під ноги.

— Жертву тягнули цим проходом.

— Я вам покажу.

Детектив Тріпп рушив далі, до невеликого двору, обходячи маєток. Промінь ліхтарика ковзав по вкритих льодом плитах та клумбах, укритих на зиму сосновим гіллям. У центрі дворика стояла біла альтанка. Безсумнівно, влітку тут має бути дуже приємно посидіти в затінку, сьорбаючи каву і вдихаючи аромати саду.

Утім, та, яка займала альтанку зараз, не дихала взагалі.

Мора зняла вовняні рукавиці, вдягнула замість них латексні. Вони не захищали від холодного пронизливого вітру. Жінка присіла й відгорнула пластикову плівку.

Детектив Єва Кассовіц лежала на спині, руки вздовж тіла, біляве волосся в крові. Вона була вбрана в темний одяг — шерстяні штани, бушлат та чорні черевики. Пальто було розстібнуте, наполовину піднятий светр відкривав вимащений кров’ю тулуб. На ній була кобура, зброя на місці. Але Мора дивилася на обличчя трупа, і побачене змусило її нажахано відсахнутися. У жінки були зрізані повіки, широко розплющені очі дивились у вічність. На скронях червоними сльозами висохли цівки крові.

— Я бачила її шість днів тому, — мовила судмедекспертка. — На іншому місці злочину.

Вона підвела погляд на Тріппа. Його обличчя ховалося в тіні, видно було лише огрядний силует, що височів над нею.

— Там, у Східному Бостоні.

Детектив кивнув.

— Єва приєдналася до нас лише кілька тижнів тому. Перевелася з відділу боротьби з наркотиками та проституцією.

— Вона живе десь поблизу?

— Ні, мем. У неї квартира в Маттапані.

— То що вона робила на Бікон-Гілл?

— Навіть її хлопець того не знає. Але є певні припущення.

Мора подумала про молодого копа, який схлипував в обіймах Деніела.

— Її хлопець — це той офіцер з отцем Брофі?

— Бен важко все це сприймає. Ще й так жахливо дізнався. Був на патрулюванні, коли почув звістку по радіо.

— І в нього є ідеї, що вона могла робити в цьому районі? Вбрана в чорне, зі зброєю?

Тріпп завагався, так, що Мора помітила.

— Детективе Тріппе? — смикнула вона його. Той зітхнув.

— Їй з нами складно було. Ну, знаєте, через те, що сталося на Святвечір. Може, ми надто сильно її дражнили.

— Це про те, що її знудило на місці злочину?

— Так. Знаю, як підлітки повелися. Просто в нас тут так заведено — дуркуємо, ображаємо одне одного. Але боюся, Єва сприйняла це надто близько до серця.

— Це однаково не пояснює того, що ж вона робила на Бікон-Гілл.

— Бен каже, що після наших кпинів вона заповзялася довести, що чогось варта. Ми думаємо, вона тут працювала над справою, та в цьому разі нікому з команди про це не говорила.

Докторка Айлс подивилася на обличчя Єви Кассовіц. На незмигні очі. Руками в рукавичках відвела вбік жорстке від крові пасмо волосся, відкриваючи рану на голові, але тріщин чи перелому намацати не змогла. Удар, який розірвав шкіру, здавався не досить серйозним, щоб стати причиною смерті. Далі вона зосередилася на тулубі. Обережно підняла светр, відкриваючи грудну клітку, й побачила скривавлений бюстгальтер. Одразу під грудиною була колота рана. Кров уже засохла, краї рани закривала заморожена кірка.

— О котрій її знайшли?

— Близько десятої. Дворецький ще виносив сміття раніше, десь о шостій, але її не бачив.

— Він двічі за вечір виносив сміття?

— У домі була звана вечеря на п’ятьох. Чимало куховаріння, чимало сміття.

— Отже, час смерті в нас між шостою та десятою вечора.

— Саме так.

— Коли хлопець детектива Кассовіц бачив її живою во­станнє?

— Близько третьої пополудні. Перед своєю зміною.

— Тож він має алібі.

— Так. Напарник увесь вечір був із ним. — Тріпп помовчав. — Будете вимірювати температуру тіла? Бо температуру повітря ми вже виміряли, як вона вам потрібна. Мінус одинадцять.

Мора глянула на важкий одяг покійної.

— Ректальну температуру я тут не вимірюватиму, не хочу роздягати її в темряві. Ваш свідок уже звузив потенційний час смерті. Припустимо, що він визначив його точно.

Детектив пробурчав:

— Певно, з точністю чи не до секунди. Бачили б ви того дворецького, того Джеремі. Тепер я знаю, що таке педант.

Темряву прорізало світло. Докторка Айлс роззирнулася й побачила силует, що наближався до них, обводячи ліхтариком подвір’я.

— Привіт, док, — мовила Джейн. — Не знала, що ви вже тут.

— Щойно приїхала, — відповіла Мора, підводячись. У темряві обличчя Ріццолі не було видно, лише пухнастий ореол волосся. — Не чекала вас тут побачити. Мені телефонував Кроу.

— Мені так само.

— Де він?

— Всередині, опитує хазяїна будинку.

Тріпп пирхнув.

— Ну авжеж. Там же тепло. Це я мушу тут зад собі відморожувати.

— Нічого собі, Тріппе, — зауважила Джейн. — Здається, ти любиш Кроу не менше за мене.

— О так, дуже милий хлопець. Не дивно, що його колишній напарник рано вийшов на пенсію. — Він видихнув, пара з вуст спіраллю полетіла в темряву. — Думаю, треба влаштувати йому ротацію по відділенню, поділитися болем. Хай усі по черзі терплять цього красунчика.

— Повір, я вже витерпіла від нього більше, ніж мала б, — сказала Джейн. Вона глянула на Єву Кассовіц, і голос її став м’якшим. — Він повівся з нею як мудило. То ж Кроу придумав, так? З тим відром на столі?

— Так, — визнав Тріпп. — Але ми всі по-своєму відповідальні. Може, її б тут не було, якби…

Він зітхнув.

— Твоя правда, ми всі повелись як мудаки.

— Ви сказали, що вона прийшла сюди у справі, — нагадала Мора. — Була якась зачіпка?

— О’Доннел, — відповіла Джейн. — Вона сьогодні тут вечеряла.

— Кассовіц була в неї на хвості?

— Ми трохи говорили про стеження — тільки як варіант. Вона не казала, що збирається це втілити.

— О’Доннел була тут, у цьому домі?

— Вона й досі тут, на опитуванні. — Погляд Джейн повернувся до тіла. — Я сказала б, що відданий прихильник О’Доннел щойно лишив їй чергове приношення.

— Думаєте, це той же злочинець?

— Не думаю, знаю.

— Очі скалічені, але розчленування немає. Немає ритуальних символів, як у Східному Бостоні.

Джейн зиркнула на Тріппа.

— Ти їй не показав?

— Та збирався.

— Про що ви? — спитала докторка Айлс.

Джейн підняла ліхтарик, посвітила на задні двері маєтку. Від побаченого Морі сипнуло холодом за спиною. На дверях були намальовані три перевернуті хрести. А під ними, червоною крейдою, одне пильне око.