ЛиховІсна Цидулка - Роман Олійник (Argonayt)

– Бачу настав час для плідного спілкування, – дружелюбно всміхнувся чоловік хоча в його очах палахкотів зловісний вогонь. – Почнемо з найпростішого, відьмо. Хто твій господар?

– Мій володар, повелитель сил темряви і один з князів гієни огненної, ясновельможний пан Тадеуш, – з неабиякою пихою і неприхованим гонором випалила Ядвіга. – Він ще цієї ночі випустить тобі тельбухи, сучий ти сину.

Погрозу жінки мсьє Тетрафесеса і оком не кліпнувши пропустив повз вуха зате не забарився з наступним запитанням:

– Нащо ти нас обпоїла дурманним зіллям? Що хотіла довідатися від цього молодого лицаря?

– Мене цікавило чи бува хлопчисько не отримав чогось від замордованого на узліссі подорожнього. Мій хазяїн вважав, що у того гонця було послання з якоюсь важливою інформацією. На жаль бевзь Борута зі своїми недоумками вчора напартачили, і нічого на тілі вбитого не знайшли. Я і припустила, що можливо помираючий міг віддати сеньйору Вібурно ту кляту цидулку, тож і приготувала для вас своє зіллячко щоб вияснити так це чи ні.

Мірошниця вдоволено захихотіла і спробувала непомітно порухати рукою. Однак все було даремно, невидимі пута надійно утримували її тіло в своїх міцних лещатах.

– То це твої харцизяки згубили невинну душу? – в голосі натураліста з’явилися сталеві нотки.

– А то чиї ж ще? Звісно ж мої песиголовці постаралися. Повелитель знав коли і по якій дорозі буде прямувати гонець. Борута зі своєю зграєю влаштував засідку та мав лишень полонити посланця. Але той безмозгий бовдур перестарався і все полетіло шкереберть.

– То кажеш Тадеуш завчано знав про маршрут гонця і те що у того буде важливе послання? – замислено почухав чуприну мсьє Тетрафесес і на його обличчі з’явився вираз стурбованості.

– Так. Мій повелитель ще три дні тому дав мені чіткі вказівки за яким путівцем спостерігати і кого саме треба виглядати. Звідки хазяїну стали відомі такі подробиці про посланця, хоч убийте не скажу, бо сама не знаю. Оце й все.

– Дійсно, це все, – промовив мандрівний натураліст підходячи до лежачої мірошниці. В руках у чоловік зблиснув кинджал якого він не вагаючись встромив в серце Ядвіги.