Заміж у покарання - Марія Акулова

Переживаю маленький внутрішній тріумф, коли зарозумілий чоловік киває. Ледве стримуюсь, щоб не глянути на нього поблажливо. А стримуюсь тому, що це не відплата за мене. Просто так співпало.

– То що, йдеш? — Салманов повертається поглядом до мене. Я продовжую вагатися.

– Я зможу телефон у вас зарядити? Тут би почекала, але…

Чоловік хмикає. Киває на будинок, підганяючи чоловіків. Вони виконують вказівку беззаперечно, а я продовжую стояти.

Айдар дивиться в моє обличчя, здається, ніби вивчає. Я ковтаю, бо не звикла до такого.

Але якщо зухвалий прямий погляд його підлеглого викликає в мені очевидне відторгнення, то тут… Я скоріше гублюся.

— Зможеш зарядити. Не повіриш, але у прокуратурі є розетки. Ідемо.

__________________
Продовжимо у п‘ятницю!❤️