Мій чоловік за контрактом - Кетрін Сі

Паста була холодна, але однаково смачна. Дивлячись зараз на Тайлера я згадую, як ми разом обідали в шкільній столовій, в нього все такий же добрий апетит. 

Я мила посуд коли Тайлер підійшов до мене і обійняв. 

— Дозволь мені постояти так хвилинку, — я не заперечувала. 

— В тебе щось сталося? Ти виглядав трохи пригнічено коли повернувся додому. 

— Вочевидь, ти не читала новини, — Тайлер міцніше обійняв мене. 

— Сьогодні, ще не читала. — я спробувала дістати телефон, але чоловік не дав мені цього зробити.

— Я сам розповім тобі. Мій колишній партнер стверджує, що я вкрав його ескізи для нової колекції і хоче судитися. 

— Навіщо він бреше?

— Щоб піднятися вище за мене, в нього також власний ювелірний магазин. 

— От недоумок! — вилаялась я. 

— Не лайся, тобі не підходить це. 

— Не пам'ятаєш якою я була в школі? — іронічно мовила.

— Чудово пам'ятаю, Абі. Я був вдячний, що ти товаришувала зі мною, ніхто навіть не думав ображати мене, тому що, не хотіли мати справу з тобою. — він почав сміятися. 

— Годі тобі, все було не так! 

— А як? Ти була забіякою для забіяк! Жодна витівка місцевих крутеликів не залишалася поза твоєю увагою, ти всім допомагала. 

— Точно.. мене навіть зі школи ледь не вигнали за мою поведінку! — тепер вже і я посміхалася. 

Спогади про школу були досить смішними. Я дійсно колись могла дати відсіч п'ятьом людям одразу, а зараз навіть не можу нормально захистити себе та свою гордість.

— Що ж, було смачно, проте я втомилася трохи. — позіхнула і відійшла від Тайлера, що досі обіймав мене. 

— Я також втомився, — чоловік забрав свій телефон зі столу — Завтра буде складний день. 

— Можна я поїду з тобою? 

— Так, звісно, — перевірив повідомлення, — Якраз все вже закінчили. Твоє робоче місце вже чекає тебе. 

— Так швидко? — киває. — Це неймовірно, завтра мій перший офіційний день у якості фотографа в “TaliTa”! 

— Радієш?

— Звісно! — я була у піднесеному настрої. 

— Це ти ще не працювала зі мною, — з насмішкою мовив Тайлер, — Не радій надто сильно.

— Не лякай мене! 

Ми піднімаємося сходами на другий поверх. 

— Навіть не намагався. 

Я зупинилася біля спальні Тайлера. 

— На добраніч, — вперше за весь час я бачу як очі чоловіка блищать. 

— І тобі, Абігейл, на добраніч. — Тайлер легенько обіймає мене, а потім зникає за дверима своєї кімнати.

Невгамовна весняна злива періщила всю ніч. Гілка дерева, що росте під вікном, раз за разом стукала мені у вікно. Я прокидалася від різких звуків і довго не могла заснути, тож на ранок я відчуваю себе розчавленою. 

Я вимкнула будильник і пішла до ванної кімнати, потрібно зібратися докупи. З хвилину я стояла і дивилася на себе в дзеркало. Хоча я й відчувала себе не дуже добре, проте по зовнішньому вигляду так не скажеш. Мої обличчя не було блідим, волосся якимось чином гарно лежало на моїх плечах, і я ще навіть не брала до рук гребінець, а губи було досить червоного відтінку. Чому не можна так кожного ранку прокидатися? 

Швиденько почистив зуби та вмивши обличчя я пішла до гардеробної, потрібно обрати те, що я сьогодні вдягну. 

Чорний брючний костюм з синьою, атласною блузою та чорні туфлі на високих підборах. Склавши необхідно речі до маленької чорної сумочки я пішла на кухню, потрібно приготувати нам з Тайлером сніданок. 

Відчинивши двері кімнати я відчула запах смаженої яєчні. Опинившись на кухні я побачила, як Тайлер обережно перекладає яйця зі сковорідки на тарілки, де вже були тости та смажені сосиски. 

— Добрий ранок, — ставлю сумочку на вільний стілець. 

— Добрий ранок, — чоловік відразу починає посміхатися, — Я вирішив спробувати приготувати нам сніданок. 

— Виглядає дуже апетитно і пахне неймовірно смачно. 

— Тоді сідай, а я поки що, дістану сік, — він відчинив холодильник, — Тобі який? 

— Яблучний, будь ласка. 

Чого це він? Це я мала готувати для нього, а не він для мене. Але не буду брехати, це приємно коли хтось готує для тебе. 

Тайлер налив нам сік і також сів снідати. На ньому була чорна сорочка, і вона ідеально підходить йому. 

— Хотів сьогодні одягнути іншу сорочку, — помітив, що я розглядаю його? — але не знайшов однієї… червоного кольору, — я гадала він навіть не помітити зникнення, — Не бачила часом?

— Кхм..бачила, — Тайлер розуміє, що це я взяла її. 

— І де саме? 

— В моїй ванній кімнаті, — відкусую шматок тосту. 

— І що ж вона там робить? — та він знущається наді мною, не інакше. 

— Я взяла її коли зрозуміла, що повністю гола сплю у твоєму ліжку. 

— Напевно, я не дуже вчасно, — ми повернулися до Ітана. 

— Ти коли прийшов? — спитав Тайлер.

— Тільки що, але вочевидь трохи зарано. 

— Забудь все, що ти тільки що, почув, — я поглянула на Ітана, — Будь ласка.

— Не дуже й хотів запам'ятовувати. 

Да вони варті одне одного, що Тайлер знущається наді мною, що Ітан. Одразу видно, що вони друзі. Мій мобільний зателенькава і я дістала його з сумочки. Телефонувала Стейсі, тож я відповіла:

— Привіт.

— Увімкни телевізор, негайно! — це зробив Тайлер, почув як Стейсі кричить на мене. 

— Який канал? 

— TV news, — я повторила для Тайлера і він увімкнув його. 

— Ми дуже раді вітати сьогоднішнього гостя — Алекса Вуда!

— Що за чорт? 

— Алекс першим зв'язався з нами і сказав, що в нього є ексклюзивні новини, спеціально для нас. Це щось про ваше весілля, містере Вуд? 

— Так, я радий, що ви дозволили мене прийти, — на ньому краватка, яку я дарувала йому, — Сьогодні я тут, щоб розповісти про те, чому моє весілля не відбулося. 

Я дивилася на Тайлера і бачила, що він нервує. Ітан також стояв немов укопаний. 

— Я вб'ю його якщо він скаже якусь брехню, — я й забула, що зі Стейсі на зв'язку. 

— Я допоможу, — мовила я. — От тільки я вб'ю його у будь-якому випадку.