Українська література » » Чорний дім - Стівен Кінг

Чорний дім - Стівен Кінг

---
Читаємо онлайн Чорний дім - Стівен Кінг
Щось — можливо, дим, можливо, пара — починає здійматись над шкірою його лоба.

— Тримайся, Мишеня, — каже чоловік, що стоїть на колінах.

Це Док. Перш ніж двері до кухні повністю зачиняються, Джек устигає прочитати напис, приклеєний до його поношеної чорної сумки. Можливо, у всій Америці і знайшовся би ще бодай один медик, який наклеїв би наліпку з написом «Steppenwolf рулить» на свою лікарську сумку, але у Вісконсині, мабуть, більше такого не знайти.

Жінка стає на коліна поруч із Доком, який бере ганчірку з миски, скручує її та кладе на лоб Мишеняти, який відповідає на це слабким стогоном і починає увесь тремтіти. Вода збігає щоками до бороди, яка, здається, випадає клаптями.

Джек ступає на кілька кроків уперед, кажучи собі, що він, безсумнівно, звикне до запаху. І, можливо, так і буде. В той же час він шкодує, що в нього немає мазі «Вікс ВапоРаб», яку більшість детективів з відділу вбивств ВПЛА возять із собою у бардачках, само собою зрозуміло для чого. От і зараз було б доречно змастити потроху під кожною ніздрею.

Тут є музичний центр (брудний) і пара колонок у кутках кімнати (величезних), але немає телевізора. Дерев’яні ящики з книжками стосами стоять вряд під кожною стіною без будь-яких переміжок, і це робить простір ще меншим, фактично як у склепі. Приступ клаустрофобії циркулює його кровообігом, утворюючи дискомфорт. Більшість цих книжок, здається, на релігійну і філософську теми — він бачить Декарта К. С. Льюїса, Бгаґавад-Ґіту, «Принципи існування» Стівена Ейвері, — але є тут також багато художньої літератури, літератури з пивоваріння і (на величезній колонці) не зовсім вдалий том Альберта Ґольцмана про Елвіса Преслі. На іншій колонці — фотографія маленької дівчинки з дивовижною усмішкою, ластовинням і неймовірно густим рудувато-білявим волоссям. Побачивши дитину, яка намалювала класики перед будинком, Джека Сойєра нудить від горя і жалю. Можливо, і є потойбічні істоти і причини, але є також хворий старий шкарабун, який шастає повсюди і якого треба зупинити. Він не повинен забувати про це.

Ведмедиця дає місце Джеку перед диваном і робить це витончено, незважаючи на те, що вона на колінах і досі тримає миску. Джек бачить, що в неї є ще дві мокрі ганчірки і купа танучих кубиків льоду. Побачивши їх, він відчуває страшенну спрагу, тож бере один кубик і кладе собі в рот. Тоді звертає свою увагу на Мишеня.

Ковдра вкриває його аж до шиї. Чоло і щоки, де немає бороди, що випадає, — пастоподібні. Очі заплющені. Губи розтягнулися і оголюють вражаючу білизну зубів.

— Він… — починає Джек, а тоді Мишеня розплющує очі.

Хай би що Джек хотів запитати в ту мить, думки залишають його голову. Білки навколо карих очей Мишеняти забарвила тривожна мінлива червона пелена. Здається, що він дивився на жахливий радіоактивний захід сонця. З внутрішніх куточків очей точиться якийсь чорний слиз.

— Книга з філософії про трансформації орієнтована на більш сучасних діалектиків, — каже Мишеня, говорячи м’яко і чітко. — Макіавеллі також торкається цих питань. — Джеку здається, що він неначе говорить у лекційній залі, а тоді помічає, що зуби Мишеняти починають клацати.

— Мишеня, це Джек Сойєр. — Його дивні червоно-карі очі нічого не виражають. Але чорний гній у кутиках очей ворушиться, підтверджуючи, що він при свідомості. Він слухає.

— Це Голлівуд, — бурмоче Шнобель. — Коп, пам’ятаєш?

Одна рука Мишеняти лягає на ковдру. Джек подає йому руку у відповідь і його душить крик здивування, коли той стискає її з неймовірною силою. Рука гаряча. Така ж гаряча, як бісквіт, щойно витягнений з печі. Мишеня випускає довге судомне зітхання, яке супроводжується смердючим запахом зіпсованого м’яса і зогнилих квітів. «Він гниє, — думає Джек, — гниє зсередини. Боже, допоможи мені це пережити».

Можливо, Господь і не може допомогти, а от спогад про Софі, допомагає. У спогадах Джек намагається зосередитись на її очах, прекрасному, спокійному, ясно-синьому погляді.

— Слухай, — каже Мишеня.

— Я слухаю.

Мишеня, здається, збирається з силами. Під ковдрою його тіло ритмічно вібрує, Джек розцінює це як черговий напад. Десь цокає годинник. Десь гавкає пес. Чути гудки кораблів на Міссісіпі. Чується те, що зовсім відрізняється від цих звуків, — тиша. Одного разу Джек уже відчував щось подібне, коли, здавалося, життєво важливі проблеми на якийсь час зникли. Це було в лікарні в Беверлі-Гіллз, коли він чекав завершення тривалого процесу вмирання його матері. Десь Тай Маршалл чекає на порятунок. Принаймні сподівається на порятунок. Десь важко працюють Руйнівники, намагаючись зруйнувати вісь, яка з’єднує все існуюче. Тут же лише проклята кімната з не надто потужними вентиляторами і отруйними випарами.

Мишеня заплющує, а тоді знову розплющує очі. Він зосереджує їх на своєму гостеві, і Джек раптом розуміє, що він збирається сказати якусь страшну правду. Кубик льоду вже розтанув у роті; Джек припускає, що він схрумав його і проковтнув, навіть не усвідомлюючи цього, проте не насмілився взяти ще один.

— Веди далі, друже, — каже Док. — Коли ти скажеш усе, що хотів, я вколю тобі ще одну дозу. Це хороша штука. Може, ти заснеш.

Мишеня не зважає. Він не відводить очей від Джека. Його рука все дужче стискає руку Джека, який уже відчуває, що кісточки його пальців ледь не трощаться одна об одну.

— Не… купуй першокласного обладнання, — каже Мишеня і знову видихає болісно-смердюче повітря зі своїх гниючих легень.

— Не?..

— Більшість людей відмовляться від варіння пива через… рік чи два. Навіть віддані… віддані шанувальники. Варіння пива не… не для гноєподібних.

Джек оглядається на Шнобеля, який дивиться незворушно.

— Він і тут і там. Потерпи. Зачекай на нього.

Мишеня стискає його руку ще сильніше, а тоді відпускає саме в той момент, коли Джек думає, що більше не може витримати.

— Візьми великий казанок, — радить йому Мишеня. Його очі збільшуються. Червонуваті тіні з’являються і зникають знову і знову. Вони швидко пересуваються вигнутим полем рогівки його ока, і Джек думає: «Це його тінь, тінь Багряного Короля. Мишеня вже стоїть одною ногою в його дворі». — П’ять галонів… хоча б. Ти зможеш знайти їх у… магазині морепродуктів, а для бродіння посудина… пластикові кулери для води, чудово підійдуть… вони легші, ніж скло і… я горю. Господи, Шнобелю, я горю!

— До біса все це, я зроблю йому укол, — каже Док, і моментально розкриває сумку.

Шнобель хапає

Відгуки про книгу Чорний дім - Стівен Кінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: