Чорний дім - Стівен Кінг

Так, справді. І тепер, мабуть, через те, що він зосередився на цьому, знову відчуває неприємні імпульси, що надходять від південно-західного ландшафту. Щось схоже він відчував, перестрибуючи вперше в дорослому житті. Коли дорога звертає на південний схід, він ледь не пропускає поворот. Тоді, коли його «Рем» знову звертає на південний захід, отруйна пульсація набуває попередньої сили, б’є в голову, неначе напад мігрені.

«Це ти відчуваєш Чорний Дім, але це не зовсім дім, не справжній дім. Це діра, проточена черв’яком у яблуці існування, яка веде вниз, до Палаючих земель. Це двері. Можливо, вони були лише трохи прочинені до сьогоднішнього дня, до того, як Шнобель зі своїми друзями приїхали туди, але тепер вони розчахнуті, і вогонь у печі розгорівся. Тая потрібно врятувати, так… але також потрібно зачинити двері. Невідомо, яке злобне створіння може вийти з них».

Джек різко звертає свій «Рем» на Тамарак-роуд. Шини вищать. Його ремінь безпеки блокується, на мить йому здається, що пікап може перевернутися. Проте він далі мчить до Норвей Веллі-роуд. Мишеня має ще трохи потерпіти; він не збирається залишати Генрі самого. Його друг ще не знає, але на нього чекає невеличка подорож на Нейлгауз-роу. Аж доки ця ситуація не стабілізується, Джеку здається, що було б зараз досить доречно працювати в парі.

Як було б добре, якби Генрі був удома, але його немає. У відповідь на його неодноразове натискання на дзвінок на дверях з’являється Елвена Мортон зі шваброю в руці.

— Він на KDCU, записує рекламні ролики, — каже Елвена. — Мені довелось його підкинути. Я не знаю, чому він не записав їх тут, у студії, здається, казав, що це якось пов’язано зі звуковими ефектами. Я здивована, що він вам не казав цього.

Найгірше те, що Генрі казав. «Ріб Кріб кузена Бадді». Прекрасний центр Ла-Рів’єр. Усе це. Він навіть казав Джеку, що збирається попросити Елвену Мортон, щоб підкинула його. У житті Джека багато чого сталося з моменту тієї розмови: він знову зустрів давнього друга дитинства, він закохався у Двійника Джуді Маршалл, дізнався «Секрет Усього Сущого», але, незважаючи на все це, він складає ліву руку в кулак і заціджує собі ним прямісінько між брів. Зважаючи на швидкоплинність подій, він розцінює це як помилку, що не має виправдань.

Місіс Мортон дивиться на нього переляканими широко розплющеними очима.

— Ви маєте їхати за ним, місіс Мортон?

— Ні, він збирався піти у бар із кимось з ESPN. Генрі казав, що той хлопець його привезе. — Вона стишує голос до тембру конфіденційності, яким зазвичай розповідають секрети. — Не те щоб Генрі це казав, але, мені здається, на Джорджа Ретбуна чекає щось грандіозне. Ду-у-уже грандіозне.

«Борсучий вал» стане національною радіопередачею? Це не здивувало б Джека, але в нього зараз немає часу, щоб радіти за Генрі. Він передає місіс Мортон касету, в основному щоб не відчувати, що це абсолютно марна поїздка.

— Залиште це йому там, де…

Він замовкає. Місіс Мортон дивиться на нього зі звичним здивуванням. Джек ледь не сказав: «Де він точно побачить». Ще один промах. Неперевершений детективе, та що це з тобою!

— Я залишу її на програвачі в студії, — каже вона. — Він точно знайде її там. — Джеку, можливо це не моє діло, але ви маєте не зовсім добрий вигляд. Ви дуже бліді і скинули не менше десяти фунтів за останній тиждень. Також… — Вона здається трохи збентеженою. — Ви взуті не на ту ногу.

Так і є. Він вносить необхідні зміни, стоячи спершу на одній нозі, а тоді на другій.

— Останні сорок вісім годин були важкими, але я тримаюся, місіс М.

— Це все через справу Рибака, так?

Він киває.

— Я маю поспішати, а інакше, як то кажуть, бути біді. — Він повертається, але про всяк випадок іде назад. — Можу я вас попросити, щоб ви залишили йому повідомлення на диктофоні в кухні? Скажіть, щоб зателефонував мені на мобільний, щойно прийде. — Тоді одна думка породжує іншу, він показує на непідписану касету в її руці. — Не слухайте це, гаразд?

Місіс Мортон шокована.

— Я б ніколи так не вчинила! Це те ж саме, що розпечатати чужий лист!

Джек киває і скупо всміхається.

— Добре.

— Це… його запис? Запис Рибака?

— Так, — каже Джек. — Його. — «І декого страшнішого, набагато страшнішого», — думає Джек, але не каже.

Він поспішає до пікапа, ледь не біжить.

За двадцять хвилин Джек припарковується перед коричневим з жовто-зеленим відтінком двоповерховим будинком на Нейлгауз-роу. Його вражає тиша під гарячим літнім сонцем на Нейлгауз-роу і прилеглих вулицях. Дворняга (той самий старий собака, якого ми бачили минулої ночі перед входом до готелю «Нельсон»), кульгаючи, переходить перехрестя між Еймс і окружною дорогою Оо, але немає ніде жодного транспорту. Джек уявляє неприємну картинку, як Морж і Тесля повільно йдуть уздовж східного узбережжя Міссісіпі із загіпнотизованими жителями Нейлгауз-роу, які плетуться за ними. Повільно йдуть аж до вогню. І до казана.

Він робить кілька глибоких вдихів, намагаючись заспокоїтися. Недалеко від міста, біля до дороги, що веде до «Смачно в Еда», жахливий шум у голові досяг вищої точки і став схожим на важке гудіння. За якусь мить він посилився настільки, що Джек думав, що взагалі з’їде з дороги, тому сповільнив «Рем» до сорока миль. Потім, слава Богу, біль посунувся до потилиці і зник.

Він не бачив знака «ВЇЗД ЗАБОРОНЕНО» біля зарослої дороги, що веде до Чорного Дому. Він його навіть не шукав, але все одно знає, що він там. Питання в тому, чи зможе він наблизитися до нього, коли настане час, чи його голова просто вибухне.

— Припини, — каже він сам собі. — На це лайно немає часу.

Він виходить із пікапа і починає підніматись потрісканою цементованою доріжкою. На ній стерта схема гри в класики, і Джек обходить її, підсвідомо розуміючи, що це один з небагатьох артефактів, який свідчить, що колись маленька особа на ім’я Емі Сент-Пір ступала цими досі нестертими квадратиками. Східці ґанку старі й пересохлі. Він відчуває страшенну спрагу і думає: «Господи, я б убив за склянку води, або склянку смачного…»

Раптом розчахуються двері, грюкаючи об стіну будинку. В сонячній тиші цей звук схожий на постріл пістолета. Вибігає Шнобель.