Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

«Залишимо всі наші розбіжності та чвари в минулому, – мило посміхаючись, запропонувала жінка. – Прошу ще раз вибачити мене за те, що так грубо повелася. Дізнавшись, що ви таємно одружилися, я була шокована новиною. А тепер я впевнена, що ти любиш мого сина, а отже, хвилюватися нема рації. Він щасливий. Цього достатньо для мене».

Тіна спокійно вислухала жінку. Вона була закохана у свого чоловіка Еріка, проте не настільки наївна, щоб вважати, що всіх потішить їхній нерівний союз, і не така дурна, щоб вірити, ніби Анжеліка змінила гнів на милість, просто повіривши в їхню любов.

Вони пили чай у малій вітальні, коли Анжеліці доповіли, що до них у гості завітав Енцо Біяджі. Тіна не звернула б жодної уваги на візит чергового друга сім'ї, який, можливо, завітав до Олександра, якби не певна реакція Анжеліки, що сиділа навпроти неї. Вона дивилася на свою чашку дивним поглядом – чи то нескінченно-здивованим, чи то відверто-зляканим, проте через секунду повелася протилежним чином.

– Я сама особисто спущусь і зустріну гостя. Це мій близький друг і, так би мовити, наставник Еріка, –пояснила вона Тіні, потім різко випросталася, як струна, і ніяково поправила волосся, укладене в бездоганну зачіску. Тіна спостерігала за тим, як жінка стрімкою ходою вирушила зустрічати гостя. Їй стало цікаво дізнатися про чоловіка, здатного налякати своєю появою саму Анжеліку Адлер.

Втім, за кілька хвилин вона побачила його. Високий доглянутий чоловік за п'ятдесят з'явився у вітальні зовсім несподівано. Його зовнішність можна було б назвати привабливою, якби не велика родима пляма на правій щоці, яка спотворювала праву половину обличчя. Він усміхнувся Тіні, і ця усмішка була схожа на прикріплену маску дружелюбності. Його чорне волосся було строго зачесане назад, привертаючи увагу до широкого і високого чола. Слідом за ним увійшли Анжеліка та молода дівчина – гарна чорнява італійка в ефектній червоній сукні з оголеними плечима. Погляди дівчат зустрілися: пильний Тіни і італійки, що оцінювала її.

–- Тепер я можу зрозуміти Еріка! –- Вигукнув чоловік, підійшовши до Тіни, блискаючи очима, він простяг їй руку. – Моє ім'я Енцо, а ви, я так розумію, майбутня дружина Еріка?

Тіна нервово посміхнулася, піднялася з дивана, потиснула руку гостю.

– А це моя дочка Моніка.

Коли він це сказав, дівчина, що стояла за ним, підійшла до Тіни і, зобразивши усмішку, теж привіталася, вираз її обличчя при цьому було важко зрозуміти.

Тіна знову подивилася на чоловіка. Він так захоплено свердлив її палаючим поглядом, що їй захотілося втекти.

– Зізнатися, ти одна з найкрасивіших жінок, яких я тільки знав за моє довге й насичене життя, – впевнено сказав чоловік як людина, яка знає справжню ціну всьому. Він справляв враження сильної особистості, позбавленої сумнівів. – У сучасному світі серед мільйонів штучних жіночих облич стало дуже важко знайти жінку, що сяє справжньою, природною красою.

Поведінка Енцо здалася Тіні безтактною, фривольною, немов він мав повне право давати свою суб'єктивну оцінку всьому, що відбувалося. Він оцінював її, пожираючи хтивими очима з голови до п'ят. Вона ніколи не розуміла людей, яким подобалося слухати хвалебні промови, особливо банальні, двозначні компліменти від чоловіків у віці.

– Красива зовнішність дуже добре маскує та приховує недосконалість людини. А в красивих людей часом найбільше прихованих недоліків і комплексів, ніж у будь-кого, – зауважила Тіна.

– Очі досвідченого чоловіка завжди бачать правду. Жінка без гріха – не жінка, – хитро розсміявся Енцо, зрозумівши причину того, чому раптом наїжачилась дівчина. – Якщо комплімент не зміг розтопити скутість жінки, значить, вона досить досвідчена для того, щоб розпізнати брехню, але брехати чи прикидатись мені немає жодного сенсу.

– Ерік повернеться додому до вечора, – стримано повідомила Тіна і рішуче відвела погляд, бажаючи якнайшвидше закінчити діалог з чоловіком, який викликав в неї досить суперечливе враження і тремтіння необгрунтованої огиди.

З появою гостей Тіною опанувало чергове погане передчуття. Анжеліка стояла осторонь, ніби набравши до рота води, і виглядала блідою, стомленою і відчуженою. Енцо і справді володів тією дивною гіпнотичною владою, що насторожувала і лякала співрозмовника без будь-яких причин чи прояви могутності з боку цієї людини. Він дивився так уважно, ніби бачив людину наскрізь, а виявлені вади не лякали її, а навпаки, бавили.

Тіна мимоволі замислилася: що спільного в Еріка з цією неприємною людиною?

Увечері, коли Ерік повернувся, вона з радістю зустріла коханого.

– Я так скучив за тобою і за твоїми поцілунками, ти навіть не уявляєш, – сказав Ерік, жадібно згрібаючи Тіну в оберемок.

– Ми не бачилися всього один день, – беззвучно засміялася Тіна, щаслива від того, що кохана і бажана чоловіком своєї мрії.

– Цього виявляється достатньо, щоб звести мене з розуму. Я не можу думати про роботу. Всі мої думки тільки про тебе. Хочу, якнайшвидше зробити тебе моєю законною дружиною і любити вічно.

– Ерік, адже ми вже одружені. Весілля – лише формальність, – нагадала йому Тіна, щиро не розуміючи його прагнення виставити напоказ їхні стосунки.

На мить вона засумнівалася, коли помітила в його очах незвичайний блиск, тривогу. Щось було негаразд. Зовсім негаразд.