Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Вона вигнулась, підставляючи його тіло губам.

– Зараз я згодна на будь-що, аби ти не зупинявся.

Ерік зрозумів, що вона грається з ним, уміло згладжуючи гострі кути, при цьому не видаючи своїх справжніх почуттів. Тіна лежала в його обіймах оголеною, чого не скажеш про її душу. А він відчайдушно захотів досягти від неї щирості.

Раптом він усвідомив, що він уже має все, що йому потрібно. Треба було лише простягнути руку, міцно схопити своє щастя і більше не відпускати.

– Виходь за мене, – схвильовано сказав він.

Тіна розгублено заморгала:

– Але ж ми вже одружені…

– Так, але тоді я зробив все неправильно і дуже хочу виправитися. Давай одружимося знову, щоб всі про це дізналися. Зіграємо пишне весілля. Хочу побачити тебе у гарній весільній сукні. Мені всі будуть заздрити, – усміхнувся він, – ти ж така гарна. А я, звичайно, надзвичайно ревнуватиму, але обіцяю тримати себе в руках.

Від його несподіваної заяви в душі Тіни розігралася справжня буря, і вона не могла вимовити жодного слова. На її очах виступили сльози радості. Ерік виглядав щиро закоханим і більше не намагався приховувати цього, він дивився так, ніби вона для нього найбажаніша і найдорожча. На мить їй здалося, що все, що відбувається, не може бути правдою. Куди подівся колишній Адлер? Може це сон? Невже все реально, і Ерік просить її руки, бо любить?

– Не потрібне мені пишне весілля. Тільки ти мені потрібний, – зізналася Тіна, і сльози щастя покотилися по щоках.

Ерік обійняв її і зрозумів, що тепер зможе впевненно сказати ті прості слова, яких ще нікому ніколи не говорив:

– Я люблю тебе, Тіна. Дуже люблю.