Акафістник УПЦКП в 3х томах - Автор невідомий - Релігія

Радуйся, Любове, бо твою любов до Христа не погасили великі води принад світу; радуйся, бо ти відкинула всі лестощі і дари царські і поклала душу твою за Господа.

Радуйся, бо твоєї любові не потопили ріки бід і страждань; радуйся, бо за Господа тебе було витягнуто на колесі, палками бито, свердлами проколено і у вогняну піч вкинуто.

Радуйся, бо ти в лютих муках твоїх була укріплена силою Божою; радуйся, бо ти кров’ю твоєю, пролитою заради любові до безсмертного Жениха твого Христа, пробуджуєш любов у наших холодних серцях.

Радуйся, бо ти ясно показала, що заради любові всі страждання радісно перетерплюються; радуйся, бо ти показала нам, що любов божественна приводить до життя вічного.

Радуйся, бо ти своїм прикладом запевняєш, що божественна любов є одкровенням безсмертя; радуйся, бо ніякі страждання не могли розлучити Любові від любові Христової.

Радуйся, бо ти в муках як апостол віщала, що не розлучать тебе від любові Божої ні скорбота, ні утиски, ні гоніння, ні голод, ні нагота, ні біди, ні меч; радуйся, бо тебе заради любові до Христа було усічено мечем.

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 7

Бажаючи якнайшвидше з тілом розлучитися і з Христом бути, святі діви, коли йшли на усічення мечем, одна одну і матір свою Софію обнімаючи, цілували, навчаючи нас дружньої любові, щоб усі разом співали Богу: алилуя.

Ікос 7

Нове чудо показав Господь, коли послав поміч Свою юним дівам, які так страждали за сповідання Його імені, бо, укріплені вірою, надією і любов’ю, були піднесені, мужньо закінчивши свої подвиги. Ми ж вас, що в однодумності і однодушності до кінця життя перебували, благаємо, щоб ви послали однодумність у звершенні добрих діл і нам, хто величає вас:

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, що єдиною дорогою страждань до врат Небесних ішли; радуйтеся, бо ви у гласі радування ввійшли в чертог улюбленого Жениха вашого.

Радуйтеся, бо Ісус Христос просвітив, як зірки на Небесах, рани на тілах ваших; радуйся, Софіє, що мужньо на муки дітей своїх дивилася.

Радуйтеся, бо Небесною красою, якої око не бачило, прикрасив Господь красу вашу, муками затьмарену; радуйтеся, бо ви прийняли вінці винагороди.

Радуйтеся, як три зірки, Сонцем правди осяяні; радуйся, Софіє, бо ти знайшла велику втіху у мужньому сповіданні твоїми дочками імені Христового.

Радуйтеся, морок сумніву нашого ви розвіюєте; радуйтеся, що укріпляєте нас, пригнічених душевними і тілесними стражданнями.

Радуйтеся, красою любові серця наші ви прикрашаєте; радуйся, Софіє, бо ти кріпкість і утіха тим, хто знемагає в бідах і скорботах.

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 8

Дивно і незрозуміло нам, у мирських насолодах занурених, як свята Софія, бачачи люті і гіркі муки і смерть своїх улюблених дітей, ніскільки не тужила, але дуже зраділа духом, співаючи Богові: алилуя.

Ікос 8

Уся була на Небесах мудра Софія, коли дочок своїх солодкими словами і мудрими напоумленнями на страждання підбадьорювала. Хоч за природою людською до сліз вдавалася, але зразу ж любов’ю до Христа скорбота перемінилася на радість, бо сердечну печаль і болість материнську за дітей перемогла в ній любов Божа. Великою любов’ю люблячи своїх дочок, більше за все вона бажала їм Царства Небесного. Заради цього, дивуючись мудрості і великій любові твоїй до дітей і прославляючи тебе, взиваємо:

Радуйся, Софіє, бо зраділа душа твоя за блаженну кончину дочок твоїх, які сміливо сповідали святе ім’я Господа; радуйся, бо Ти в страдницькому увінчанні дітей твоїх шану і славу прийняла.

Радуйся, бо ти сподобилася мученицької участі і співперебування з дочками у Небесній славі Христа Бога; радуйся, ти зі сльозами радості поховала чесні тіла дочок твоїх.

Радуйся, ти три дні біля гробу їх просиділа і сном смерті у Господі спочила; радуйся, бо ти хоч і не плоттю, а серцем за Христа постраждала.

Радуйся, бо ти трьома доброчесними дочками, їхньою вірою, надією і любов’ю любов до Бога явила і в дар Пресвятій Тройці принесла; радуйся, бо ти спаслася заради чадородія.

Радуйся, дивна мати, благої пам’яті достойна; радуйся, бо ти молилася, щоб твої дочки кров свою за Христа пролили.

Радуйся, бо ти умудряєш нас, щоб ми зберігали незмінно чесноти віри, надії і любові; радуйся, бо ти Животворчій Тройці за нас молишся.

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 9

Усі ангели дивувалися стражданням вашим, святі мучениці, і перемогу вашу над дияволом торжествували, душі ж ваші на Небеса супроводжували, співаючи Христу Богу: алилуя.

Ікос 9

Красномовці багатослівні всі страждання ваші за Христа не можуть висловити і, дивуючись таким подвигам, у молодому віці піднятим, замовкають. Ми ж, у чесній кончині вашій Бога прославляючи, величаємо вас так:

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, що співаєте хвалу Богові, Який зійшов на Небеса Небес; радуйтеся, щите віри, броне надії і світильнику любові.

Радуйтеся, бо ви насолоджуєтесь баченням пресвітлого лиця Божого; радуйся, Софіє, що настановлюєш побожних матерів на мудре виховання дітей своїх.

Радуйтеся, бо ви повчаєте нас, щоб ми шукали Господа, і живою буде душа наша; радуйтеся, бо ви є теплі молитвениці за тих, хто звертається до вас із вірою, надією і любов’ю.

Радуйтеся, бо ви напоумлюєте нас, що всі насолоди і краса світу цього щезають як дим і як порох вітром розвіюються і в землю повертаються; радуйся, Софіє, бо ти всім серцем Бога полюбила.

Радуйтеся, бо ви як три струмочки до єдиного Джерела життя притекли; радуйтеся, бо ви як три запашні квітки на єдиній благоплідній гілці виросли.

Радуйтеся, бо ви, як три дзеркала, безмежну красу Божу в собі відбивали; радуйся, Софіє, як олива, три гілки, обтяжені дозрілими плодами дарів Божих, виростила.

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 10

Святі мучениці, спасти бажаючи душі свої, заради любові Христової пестування цареве і багатства світу цього тлінного ви знехтували і радісно прийняли мученицьку кончину за Христа, співаючи Йому: алилуя.

Ікос 10

Стінами віри, надії і любові являються святі мучениці всім, хто вдається до них з теплою і щирою молитвою і так у печалях і напастях до них взиває:

Радуйтеся, ран гріховних добрі цілительки; радуйтеся, у темряві печалі нашої світлом надії ви нас осяюєте.

Радуйтеся, посеред напастей і скорбот давній спокій ви нам посилаєте; радуйся, Софіє, бо ти являєш мудре піклування за нас, що в злостражданнях перебуваємо.

Радуйся, Віро,