Молитва Ябеца - Брюс Вілкінсон

Прибувши, нарешті, в аеропорт, я побачив юрбу пасажирів, які нудьгували, очікуючи вильоту, що, зрозуміло, був затриманий. Розчулений і вдячний, я раптом замислився про те, чи не вчинив Бог це не просто для того, щоб я вчасно добрався на служіння, але й для чого-небудь ще. І я почав молитися, щоб Він улаштував мені «побачення Ябеца».

Через кілька секунд до юрби, що очікувала посадки на літак, підійшла добре одягнена ділова жінка. Я помітив, що вона була чимось збентежена.

Я привітально кивнув їй і відразу запитав:

— Чи можу я вам чим-небудь допомогти?

— Що? — перепитала вона, не цілком вірячи своїм вухам.

Я повторив своє питання.

— Ви нічим не можете мені допомогти, — сказала вона чемно, але твердо.

— І все-таки я упевнений, що можу вам чим-небудь допомогти, але поки не знаю чим.

А ви знаєте. До речі, мене звуть Брюс, — посміхнувся я їй і знову спокійно запитав: — Отже, чим же я можу вам допомогти?

Друзі, чи бачили ви коли-небудь, як Дух Святий прямо на ваших очах прориває емоційні і духовні бар'єри? Побачивши таке хоч раз, ви вже ніколи цього не забудете. Глибоко зітхнувши, жінка притулилася до стіни і почала розповідати.

— Загалом, я лечу додому, щоб розлучитися з чоловіком, — сказала вона. — Тому і поспішаю полетіти цим рейсом.

На її очі навернулися сльози. Я запропонував перейти в більш тихий куточок, а потім попросив Господа бути між нами і відгородити нас Своїм захистом.

Її звали Софі, і під оболонкою зовнішнього гаразду гарно вдягненої елегантної жінки ховалося розбите серце, яке рухалось від розчарування до розпачу. Чоловік був їй невірний, він усіляко принижував і кривдив її. Він хотів поправити стан справ, але з неї вже досить. І, повернувшись додому, вона поспішить оформити документи на розлучення. Нашу розмову перервав черговий:

— Ви летите в Ешвілл, вірно? Ви ризикуєте не полетіти.

Виявилося, що посадка давно почалася. Ми увійшли в літак останніми. Тепер уже Софі дуже шкодувала, що бесіду доводиться перервати на півслові.

— Не хвилюйтеся, Бог посадить нас поруч, — сказав я бадьоро і впевнено, хоча сам не дуже вірив тому, що говорю.

— Що ви маєте на увазі? — запитала вона.

— Ну, хоча б те, що Він без особливих турбот створив небо і землю, — так невже ви думаєте, що Йому важко влаштувати так, щоб наші місця виявилися поруч?

Але коли ми порівняли свої квитки, то з'ясувалося, що наші місця знаходяться в п'ятьох рядах одне від одного. І раптом чоловік, чиє місце виявилося поруч з місцем Софі, у центрі ряду, звернувшись до мене, сказав:

— Ненавиджу середні місця. Із задоволенням з вами поміняюся, щоб ви могли сісти поруч.

Софі опустилася на сидіння біля мене, від подиву на мить втративши дар мови. А потім весь політ ми продовжували почату в аеропорті бесіду. Я виклав їй деякі біблійні принципи і деякі обітниці, дані в Слові Божому. Я молився разом з нею. До моменту посадки в Ешвіллі вона готова була простити. Вона усе ще відчувала біль, але в серці її були мир і готовність виконати волю Божу для її шлюбу.

Думаючи сьогодні про цю зустріч, влаштовану Богом, я ясно бачу тут сліди Ябеца і його маленької молитви:

• просив у Бога й очікував від Нього благословення на сьогодні;

• просив про «поширення меж» (тобто про розширення мого служіння Йому і моєму впливу на світ в ім'я Його) і відправився далі, щоб на ділі їх поширювати;

• я покладався (обережно, але упевнено) на ведіння Святого Духа у думках, словах і справах, пов'язаних із Софі, який діяв надприродно, звершуючи те, чого я не міг зробити своїми силами;

• просив Бога не дати злу (у даному випадку — найменшій неправді чи фальші) спотворити благословення, яке Він зажадав здійснити через мене.

Так що, друзі мої, сміливо відправляйтеся за чудесами. Ваш Батько знає і ваші здібності, і те, що заважає вам їх виявити, і всі обставини вашого життя. Але Він також знає і те, чого ви самі знати не можете: Він знає кожну людину, яка відчайдушно потребує того, щоб через вас його торкнувся Бог. І Бог приведе вас до цієї людини в потрібний час і в необхідних обставинах.

І в ту мить ви одержите силу, щоб бути Його свідком.

Повторюючи такі кроки знову і знову, ви потрапите в круговорот благословень, в якому буде багаторазово помножено все те, що Бог» може зробити у вас і через вас. Ось тут і почнеться той ріст у геометричній прогресії, про який я говорив наприкінці попереднього розділу. Ви попросили — і одержали — більшого благословення, поширення меж, надприродної сили і захисту. Але крива вашого росту усе тягнеться і тягнеться вгору.

І ви не просто піднімаєтеся на наступний рівень благословення, щоб там і залишитися. Ви знову молите Господа:

— Господи, благослови мене Твоїм благословенням! Господи, пошир…

І так далі.

І весь цикл благословення повторюється знову. Ви помічаєте, що цей ріст стає стабільним, ви ніби-то весь час рухаєтесь вгору по спіралі, а благословення поширюються на всі сфери життя, і межі ваші розширюються.

І настане такий день — і день цей буде повторюватися у вашому житті знову і знову, — коли Божа благодать настільки переповнить вас, що на очах з'являться сльози розчулення. Пам'ятаю, як я говорив Йому:

— Господи, це занадто багато! Забери що-небудь із Твоїх благословень назад!

Якщо ви один із таких, як я, один із тих, хто молиться молитвою Ябеца, то у вашому житті настане час, коли ви відчуєте себе настільки благословенним, що — хоча б на деякий час — перестанете