Акафістник УПЦКП в 3х томах - Автор невідомий - Релігія

Радуйся, світ і всі насолоди його ти знехтував; радуйся, бо ти про Небесні блага завжди думав.

Радуйся, Антонію, чернечого житія в Русі першоначальнику.

Кондак 3

Силою Божою укріплений, ти, Антонію богомудрий, земну вітчизну твою залишив, і в жереб Богоматері — святу Афонську гору ти віддалився, щоб там отримати тихе пристановище для спасіння і навчитися чернечого рівноангельського життя, якого ти прагнув, щоб сподобитися благоприємно славословити Творця всього Бога і співати Йому: алилуя.

Ікос 3

Маючи чисту думку і непорочну душу, отче Антонію, ти, як ягня лагідне, прийшов на пасовище Богоматері, на святу Афонську гору, і звернувся до доброго пастиря чернечої обителі, благаючи його, щоб він зарахував тебе до стада своїх словесних овець; той же, передбачивши в тобі сосуд Святого Духа, з любов’ю прийняв тебе і постриг тебе в чернечий чин. Ми ж ублажаємо тебе такими словами:

Радуйся, ченцю боголюбивий; радуйся, поснику нелицемірний.

Радуйся, воїне духовний, що не зв’язався з житейськими турботами; радуйся, бо справу Небесну звершив ти.

Радуйся, бо ти бісер Христа знайшов; радуйся, Його ради ти земну вітчизну залишив.

Радуйся, Його ради ти став подорожнім і прибульцем на землі чужій; радуйся, любов’ю міцною ти з’єднався з Ним навіки.

Радуйся, Афонської гори добрий жителю; радуйся, жереба Богоматері благодатний плоде.

Радуйся, преподобних отців афонських духовний ученику; радуйся, богоносних пустельників Святої Гори нелінивий сподвижнику.

Радуйся, Антонію, чернечого житія в Русі першоначальнику.

Кондак 4

Бурі пристрастей уникнувши, в пустині Афонській благодатного безстрастя ти досяг, преподобний отче Антонію, і духовно ти виріс до мужа досконалого у Христі; тому, зажадавши повної безмовності, з благословення твого ігумена, в горі у печері ти оселився і в ній у молитві і пості безмовно подвизався, взиваючи невмовкно до Бога: алилуя.

Ікос 4

Почув твій ігумен голос Небесний, який повелівав йому, щоб послав тебе, отче Антонію, у країну Руську на подвиги духовні, покликав тебе і благословив, щоб ти йшов туди, де народився, і влаштував там чернечу обитель на місці, Богом для того наперед вибраному. Заради цього взиваємо до тебе:

Радуйся, світильнику Божої благодаті, на Афоні запалений, що Русь духовно просвітив; радуйся, бо світло добрих діл твоїх завжди немеркнучи світиться.

Радуйся, зоре невечірня Сонця правди Христа; радуйся, послуху любителю, бо беззаперечно волю ігумена твого ти виконав.

Радуйся, святе благословення Афонської гори у спадщину Руській землі ти приніс; радуйся, у волю Божу всього себе ти віддав.

Радуйся, мудрий подорожній, що шукає Небесної вітчизни; радуйся, прекрасні ноги твої ти направив на спасительну путь для багатьох.

Радуйся, ти все земне знехтував, а за Небесне завжди зітхав; радуйся, духовну убогість ти собі засвоїв.

Радуйся, святого смирення сповнений; радуйся, сльозами молитовними ти себе зрошував.

Радуйся, Антонію, чернечого житія в Русі першоначальнику.

Кондак 5

Боготічній зірці був ти подібний, отче Антонію, з Афону в Русь прийшов ти і в місті Києві, в печері варязькій оселився, середовище розбійників перетворивши на храм молитви, де день і ніч у молитві невтомно подвизався і у благості зворушливо оспівував Бога, взиваючи: алилуя.

Ікос 5

Побачивши тебе, Антонію богоносний, люди київські, як ангела Божого, всіма чеснотами прикрашеного, що рівноангельське житіє в печері проводить, приходили до тебе щиро: одні шукаючи у тебе молитов і благословення, інші ж хотіли подвизатися з тобою; ти ж, за словом Христовим, тих, хто приходив, не відганяв, але спасінню людей ревно служив і основу славній лаврі Києво-Печерській поклав, яка красується тобою, як своїм наріжним каменем, і оспівує тебе піснями такими:

Радуйся, подвижництво духовне в Руській землі ти насадив; радуйся, твоїми сльозами місце це у сто разів ти зробив плодоноснішим.

Радуйся, добрий працівнику Небесного винограднику; радуйся, душоспасительний управителю тих, хто довірився твоєму духовному керівництву.

Радуйся, у підземних оселях простір Царства Небесного ти одержав; радуйся, до нього твоїх учеників ти бадьоро і неухильно вів.

Радуйся, правило істинної віри; радуйся, образе лагідності духовної.

Радуйся, верховний отче ченців руських; радуйся, дзеркало всіх чеснот чернечих.

Радуйся, бо за нього радуються ангели на Небесах; радуйся, бо за нього Бога прославляють люди на землі.

Радуйся, Антонію, чернечого житія в Русі першоначальнику.

Кондак 6

Проповідником святого смирення був ти для твоєї братії печерної, преподобний отче Антонію; бо заради смирення ти ухилився від ігуменства і священства, даючи перевагу повчати братію не стільки владою і словом, скільки прикладом святого подвижницького твого житія, за словом Господа, всім бути слугою. Тому нині прославляєшся з ангелами і солодко співаєш Пресвятій Тройці: алилуя.

Ікос 6

Засяяв ти на горах Київських, як стовп утвердження вірних, Антонію богомудрий, і, як світла денниця, від мороку печерного піднявся ти на гору Небесну, звідки осяюєш Церкву Православну, в якій шануєшся достойно першоначальником чернечого життя і чуєш вірних дітей її спів такий:

Радуйся, бо ти прославив гори Печерські твоїми духовними чеснотами; радуйся, бо ти перетворив печерне житло розбійників на храм Господа Слави.

Радуйся, в підземних оселях ти кріпко скрутив голову глибинного змія; радуйся, безперестанним богомислієм ще у плоті ти споглядав Небесні блага.

Радуйся, бо ти утішання божественного сподобився; радуйся, сповнений молитовної зворушливості.

Радуйся, багатьох дітей у Христі ти придбав; радуйся, бо ти як батько любив тих, що уподібнювалися твоєму святому житію.

Радуйся, бо твоє духовне сім’я не ослабло в землі Українській; радуйся, бо ти веселишся з дітьми твоїми в оселях райських.

Радуйся, бо ти виростив як прекрасний плід предивного Феодосія; радуйся, бо, разом з ним перебуваючи у славі Небесній, Бога завжди за нас грішних благаєш.

Радуйся, Антонію, чернечого житія в Русі першо-начальнику.

Кондак 7

Ворог спасіння людського, бажаючи вчинити тобі скорботу, преподобний отче наш Антонію, підбурив проти тебе гнівом князя Київського Ізяслава; ти ж, уступаючи місце його гніву, в область Чернігівську віддалився, і в горі Болдиній викопав собі печеру, і в ній з любов’ю подвизався, і тим поклав початок Свято-Іллінської обителі, яка благоговійно шанує твою печеру, прославлену багатьма чудесами, за які вірні прославляють дивного у святих Своїх Бога, взиваючи: алилуя.

Ікос 7

Нового тебе Антонія Великого дарував Господь країні Руській, преподобний отче; бо як той у давнині просвітив усю Вселенську Церкву світлом чеснот і своїх чудес, ставши першоначальником усіх ченців, так і ти нині всю Церкву Українську духовно осяюєш твоїми подвигами і чудесами і достойно називаєшся першоначальником ченців руських. Тому взиваємо до тебе:

Радуйся, твоїм смиренням великих божественних дарувань ти удостоєний; радуйся, духовною убогістю ти Небесне багатство придбав.

Радуйся, майбутнє як теперішнє ти споглядав; радуйся, таємні людські помисли ти