Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон

Коли всі вже збиралися розходитися, Екстрьом, що досі замислено сидів, раптом підняв руку.

— І ще одне! Те, що стосується Паоло Роберто, ми триматимемо в таємниці. У ЗМІ почнеться новий відьомський шабаш, якщо в справі випливе ім’я ще однієї знаменитості. Отже ні слова про новини за цими стінами!

Соня Мудіґ зайшла в кабінет до інспектора Бубланськи відразу після наради.

— Фасте вивів мене з рівноваги. Я діяв непрофесійно, — сказав Бубланськи.

— Розумію, що ти відчував! — посміхнулася вона. — Працювати з комп’ютером Свенссона я почала ще в понеділок.

— Я знаю. І що ж ти встигла зробити?

— У нього був десяток варіантів рукопису, колосальна кількість матеріалів, і мені поки важко зрозуміти, що там істотне, а що ні. Для того, щоб просто відкрити і переглянути кожен документ, знадобиться кілька днів.

— А Ніклас Ерікссон?

Соня Мудіґ на мить завагалася, потім обернулася і зачинила двері кабінету.

— Якщо чесно сказати… Я не хочу говорити про нього погано, та допомоги від нього кіт наплакав.

Бубланськи спохмурнів.

— Кажи усе як є!

— Не знаю… Але він не справжній поліцейський, яким був, наприклад, Боман. У нього хамський язик, він ставиться до Міріам Ву приблизно так само, як Ханс Фасте, і не виявляє жодної цікавості до завдання. Я не можу точно визначити, в чому річ, але в нього явно якісь проблеми щодо Лісбет Саландер.

— Чому?

— У мене таке відчуття, що на те є якась причина.

Бубланськи поволі кивнув.

— Шкода, звичайно! Боман молодчага, але взагалі мені не подобається, коли в слідстві беруть участь сторонні.

Соня Мудіґ кивнула у відповідь, погоджуючись.

— Що робитимемо?

— Доведеться тобі тиждень його потерпіти. Арманський сказав, що вони припинять свою участь, якщо за тиждень не з’явиться ніякого результату. Берися до роботи, розкопуй, що можеш, і розраховуй тільки на власні сили.

«Розкопкам» Соні Мудіґ настав край через сорок п’ять хвилин унаслідок її усунення від слідства. Її несподівано викликали до кабінету прокурора Екстрьома, де вже був Бубланськи. Обидва чоловіки сиділи червоні, мов варені раки. Незалежний журналіст Тоні Скале щойно опублікував сенсаційну новину, що Паоло Роберто врятував від викрадача лесбіянку зі схильністю до БДСМ Міріам Ву. У тексті було кілька деталей, які могли бути відомі тільки особам, причетним до слідства, і містився натяк на те, що поліція, можливо, висуне проти Паоло Роберто обвинувачення в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень.

Екстрьому вже встигли зателефонувати кілька журналістів, що розпитували, якою була роль відомого боксера. Він був у стані, близькому до афекту, і звинуватив Соню Мудіґ у тому, що вона допустила витік інформації. Мудіґ негайно ж відкинула це звинувачення, та все було марно. Екстрьом вимагав, щоб її усунули від слідства. Бубланськи шаленів і не вагаючись став на бік Мудіґ.

— Соня сказала, що не допускала ніяких витоків. Мені досить її слова. Це ж безумство — відсторонювати досвідченого слідчого, що працює над розслідуванням від самого початку!

Екстрьом у відповідь висловив відкрите недовір’я Соні Мудіґ. Немов забарикадувавшись за письмовим столом, він засів за ним, усе більше дратуючись. Його рішення було непохитне.

— Мудіґ! Я не можу довести, що ти допускаєш витік інформації, але я не довіряю тобі в цьому розслідуванні. Від цієї хвилини тебе відсторонено. До кінця тижня можеш узяти вихідні. В понеділок отримаєш інше доручення.

У Мудіґ не залишалося вибору. Вона кивнула і пішла до дверей. Бубланськи зупинив її.

— Соню! For the record:[74] я не вірю ні на гріш у це обвинувачення, і я цілком тобі довіряю. Але вирішую не я. Зайди до мене в кабінет, перш ніж підеш додому.

Вона кивнула. Екстрьом палав люттю. Обличчя інспектора Бубланськи хворобливо буряковіло.

Соня Мудіґ повернулася до кабінету, де вони з Нікласом Ерікссоном працювали з комп’ютером Даґа Свенссона. Їй було прикро, і вона ледь стримувала сльози. Ерікссон нишком поглянув скоса на неї, побачив, що з нею щось негаразд, але нічого не сказав, вона теж вдавала, що не помічає його. Вона сіла за свій письмовий стіл і втупила погляд у порожнечу. У кімнаті повисла важка тиша.

Врешті-решт Ерікссон вибачився і сказав, що піде випити кави. Він запитав, чи не принести їй теж, але вона заперечливо похитала головою.

Коли він вийшов, вона встала з-за столу, надягла куртку, узяла свою сумочку і подалася до кабінету інспектора Бубланськи. Він запропонував їй крісло для відвідувачів.

— Соню, в цій справі я не поступлюся, або нехай Екстрьом і мене усуває від слідства. Я не потерплю цього і дійду до суду. Поки що ти залишаєшся в слідчій групі за моїм особистим розпорядженням. Зрозуміла?

Вона кивнула.

— Ти не підеш додому і не братимеш вихідні до кінця тижня, як сказав Екстрьом. Я наказую тобі з’їздити до редакції «Міленіуму» і ще раз поговорити з Мікаелем Блумквістом. Ти просто попросиш його, щоб він допоміг тобі розібратися з жорстким диском Даґа Свенссона. У «Міленіумі» у них залишилася копія. Ми виграємо багато часу, якщо нам допоможе людина, яка вже знайома з матеріалом і може відокремити важливе від неважливого.

Соня Мудіґ полегшено зітхнула.

— Я нічого не сказала Нікласу Ерікссону.

— Я сам ним займуся. Працюватиме з Куртом Свенссоном. Ти бачила Ханса Фасте?

— Ні. Він пішов відразу ж після ранкової наради.

Бубланськи важко зітхнув.

Мікаель Блумквіст повернувся додому з лікарні близько восьмої години ранку. Він не виспався, а на заплановану на день зустріч з Гуннаром Бйорком йому треба буде прийти з ясною головою. Він роздягся, завів будильник на пів на одинадцяту і дві години поспав. Коли він, поголившись, прийнявши душ і надягнувши чисту сорочку, вийшов на Гулльмарсплан, задзвонив мобільний. Це була Соня Мудіґ, яка сказала, що їй треба з ним поговорити. Він відповів, що зараз пішов у справі і не може з нею зустрітися. Вона розповіла, навіщо він їй знадобився, і він порадив їй звернутися до Еріки Берґер.

Соня Мудіґ поїхала до редакції «Міленіуму». Вона застала Еріку Берґер на місці і відчула, що ця впевнена в собі і дещо владна жінка з ямками на щоках і короткою світлою шевелюрою їй симпатична. Своєю красою вона трохи нагадувала злегка постарілу Лору Палмер з «Твін Пікс». Їй навіть спало на думку (хоча це зовсім не стосувалося справи), чи не лесбіянка часом Берґер, адже, як вважав Ханс Фасте, всі жінки, що згадувалися в цій справі, мали цю сексуальну орієнтацію. Та Соня відразу пригадала, що сама десь читала про шлюб Берґер з художником Ґреґером Бекманом. Еріка вислухала її прохання