Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон

Це саме відчуття пізнав зараз Паоло Роберто. Голова паморочилася так, що він ледве міг устояти на ногах, усю сцену він ніби спостерігав збоку і білявого гіганта бачив немов крізь об’єктив фотокамери. У цю мить вирішувалося, перемогти йому чи пропасти.

Паоло Роберто почав відступати, рухаючись по широкому півколу, щоб зібратись на силі і виграти час. Гігант ішов за ним цілеспрямовано, але поволі — ніби знав, що справу вже зроблено, але зволікав з кінцем раунду. «Він б’ється ніби по-боксерськи, але не як боксер, — подумки фіксував Паоло. — Він знає, хто я такий, і хоче довести, що він не гірший. Проте він має якусь неймовірну силу і думає, що йому море по коліна».

У голові Паоло роїлися різні думки, а він намагався правильно оцінити ситуацію і вирішити, як йому діяти.

Несподівано він згадав те, що він пережив якось уночі в Марієхамні два роки тому. Його професійна кар’єра несподівано обірвалася, коли доля звела його, а вірніше, зіштовхнула з аргентинцем Себастьяном Луханом. Він напоровся тоді на перший нокаут у своєму житті і пролежав без свідомості п’ятнадцять секунд.

Він часто потім намагався зрозуміти, що ж пішло не так. Він був на піку спортивної форми і цілком зосередився на поєдинку. Себастьян Лухан не перевершував його як боксер, але зумів завдати точного удару, і весь раунд раптово обернувся згубним ураганом.

Паоло потім сам бачив на відеозаписі, як безпорадно метався, немов якийсь Калле Анка.[72] Нокаут стався через двадцять три секунди.

Себастьян Лухан не був сильнішим за нього, не був краще тренованим. Різниця між ними була така мала, що матч цілком міг закінчитися з протилежним результатом.

Єдина відмінність між ними, як потім зрозумів Паоло Роберто, полягала в тому, що Себастьян Лухан був відчайдушнішим, ніж він. Виходячи на ринг в Марієхамні, Паоло Роберто настроювався на перемогу, але не мав пристрасного бажання кинутися в бій. Для нього це вже не мало такого значення і програш не означав катастрофи.

Два роки по тому він як і раніше залишався боксером, але вже не виступав як професіонал, а брав участь тільки в товариських спарингах. Він продовжував тренуватися, не набрав ваги і не поширшав у талії. Звичайно, він уже не був тим ідеально настроєним інструментом, як тоді, коли боровся за чемпіонський титул і тренування велися місяцями, але він залишався знаменитим Паоло Роберто і міг тримати удар. І на відміну від матчу в Марієхамні в теперішньому бою на складі на південь від Нюкварна призом було життя.

Зараз Паоло Роберто зважився. Зупинившись, він підпустив білявого гіганта ближче. Він зробив фінт лівою і поставив усе на удар правою. Блискавичним випадом він щосили завдав удару в рот і ніс супротивника. Після довгого відступу суперника атака заскочила гіганта зненацька. Нарешті-таки Паоло відчув, що удар мав реальний наслідок, і додав: лівою, правою і знову лівою, всі три — в обличчя.

Білявий гігант продовжив бій, як у сповільненій зйомці. Він бив правою, Паоло заздалегідь бачив нічим не замасковану підготовку до ударів і вчасно ухилявся від могутнього кулака. Ось гігант переносить вагу з однієї ноги на другу — збирається вдарити лівою. Замість того щоб парирувати його удар, Паоло відкинувся назад і пропустив лівий хук у себе перед носом. У відповідь він провів потужний удар по висунутій стороні корпусу в ребра. Коли гігант обернувся, щоб відбити атаку, Паоло ударив лівою вгору і знову поцілив йому в перенісся.

Тут він раптом відчув, що робить усе правильно і контролює матч. Нарешті ворог почав відступати. З носа у нього текла кров, і він уже не посміхався.

Несподівано гігант розмахнувся ногою.

Його ступня злетіла вгору, і для Паоло Роберто це було повною несподіванкою. Він уже настроївся на звичні правила боксу і удару ногою зовсім не очікував. Йому здалося, що його вдарила по стегну кувалда; удар прийшовся трохи вище коліна, і різкий біль пронизав усю ногу. Ні! Він відступив на крок, але тут його права нога підломилася, і він знову впав, спіткнувшись об якийсь непотріб.

Гігант дивився на нього зверху вниз. На якусь мить їх очі зустрілися. Цей погляд був надто красномовний. Матч закінчено!

І раптом Паоло побачив, як очі гіганта полізли на лоба: Міріам Ву, підійшовши ззаду, ударила його ногою в пах.

Кожен мускул у тілі Міріам Ву відзивався болем, але вона все таки якось зуміла витягнути скуті за спиною руки вниз і переступити через них, так що руки опинилися тепер попереду. Зважаючи на її теперішній стан це був надзвичайний акробатичний трюк.

У неї боліли ребра, шия, спина і нирки, вона насилу змогла підвестися на ноги. Врешті-решт вона, похитуючись, доволоклася до дверей і широко розплющеними очима пильно спостерігала, як Паоло Роберто — незрозуміло, звідки він тут узявся! — завдав білявому гігантові удару правою, а потім серію ударів в обличчя і після цього впав на підлогу.

Міріам Ву подумала, що її зараз зовсім не обходить, яким чином тут раптом опинився Паоло Роберто. Головне, що він був хорошим хлопцем. Уперше в житті вона відчула кровожерне бажання покалічити іншу людину. Швидко підступивши на кілька кроків, вона зібрала останні сили і привела до стану готовності всі м’язи, які ще могли діяти. Підібравшись до гіганта ззаду, вона врізала йому ногою в пах. Це не було схоже на вишуканий тайський бокс, але удар таки справив бажаний ефект.

Подумки Міріам Ву кивнула, похваливши себе за кмітливість. Мужик може бути величезним, як дім, і ніби висіченим з граніту, та яйця в нього все одно там, де їм належить бути. І удар був проведений так чисто, що його слід було б занести до Книги рекордів Ґіннесса.

Уперше в житті у білявого гіганта зробився побитий вигляд. Він видавив з грудей стогін, схопився руками за пах і впав на коліна.

Кілька секунд Міріам Ву нерішуче стояла над ним, але потім зрозуміла, що почату справу необхідно довести до кінця. Вона хотіла ударити його ногою в обличчя, та він несподівано підняв руку. Вона ніяк не думала, що він може так швидко оговтатися. Відчуття було таке, ніби вона штовхнула стовбур дерева. Раптово він схопив її стопу, звалив її з ніг і почав підтягати до себе. Вона побачила, як він заніс над нею стиснутий кулак, і почала відчайдушно вириватися і відпихати його вільною ногою.