Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

Хейлі тільки пирхнула і почала обмацувати приміщення магією.

- Нічого не бачу, - прошепотіла вона. – Чмир підготувався.

- Звичайно, - знизав плечима Клод. - Якби я викрав жінку у Дорайна, то вже був би далеко за межами Ізаріди, не те що захистив би свою оселю. Без відьомського зору ми його цілий рік шукали б. Геррі!

- Та тихіше ти, - шикнула дівчинка, приймаючись за пошуки "по-старому". Запалила тьмяний маячок і почала заглядати у всі кути. - Думаєш, він захистив тут усе, але залишив Геррі можливість кричати й кликати на допомогу? Це було б дуже розумно. Навіть особисту варту не поставив.

- Ти відчуваєш його ауру?

- Взагалі нічого, - заперечливо хитнула головою злодійка, заглядаючи під ліжко.

- І я теж. Напевно, він не остання людина у країні. Треба б у нього щось поцупити, та тут і речей нема. Хоч би портки на згадку витягли б. О, дивись.

Клод відкрив останній ящик комода і знайшов клітку, в якій стрибав Геррі. Він стукав лапками по чорних ґратах і відкривав рот у беззвучних криках.

- Давай його так і залишимо? - зворушився хлопчик, витягаючи клітку на світло. - Він мені таким дуже подобається.

- Злий ти, Клоде, - похитала головою Хейлі, підходячи ближче і беручися оглядати клітку. - Не будуть з тобою дружити.

- Не правда, - хлопчик усміхався, дражнячи куницю двома пальцями. - Містер ат Рогад сказав, що вірить у мене, і я хороша людина.

Хейлі зацікавлено поглянула на однокласника, але промовчала, зосередившись на замку. Тільки приготувала заклинання, як раптом відсмикнула руку.

- Клітка належить йому, зачарована. Він зрозуміє, якщо ми її відкриємо.

- Чудово, - не засмутився Клод. - Я ж казав, що цьому щуру так більше личить.

- Припини! - Почала сердитися співучасниця. - Нам треба дістати Геррі. Ти що не бачиш, що він хоче щось сказати?

- Саме тому я і не хочу його діставати, - студент останній раз хижо посміхнувся у чорні очі звірка, а потім посерйознішав: - Гаразд, спускаємось. Повернімо трюк, який я назвав "знищення сфер". Кір просто зітре енергетичним викидом усі заклинання з клітки. Злетять замки, а разом з ними й всі оповістки.

Так і вчинили. У затишному підворітті Кір просто знищив усе, що було нанесено на клітку і діти, нарешті, почули голос Геррі, який вибрався на волю.

- Ну нарешті! - заволав він. – Ви мої рятівники!

- Звичайно, рятівники, - гордовито задер носа вгору Клод. – Ти тепер наш боржник.

- Та будь-хто, але спочатку нам потрібно врятувати Елері!

- Цим саме займається Дорайн, - поспішив Олівер заспокоїти нервового звіра. - Нам треба повідомити його, що ти на волі й…

- Ні-ні-ні! - Геррі підскочив на місці та замахав одночасно своїми крилами та лапами: - Не можна! Він не повинен торкатися ні її, ні Йозефа! Елері має на руці браслет, який підкоряє її волі чоловіка. Якщо хтось спробує його зняти чи завдати шкоди Йозефу, то браслет її вб'є!

Діти завмерли на місцях. Такого повороту вони не чекали. Загроза життю їхньої викладачки, з якою вони встигли зблизитися, не на жарт усіх налякала. Студенти нервово перезирнулися.

- Адже це заборонене чаклунство, - видихнула Міа.

- А клітка, яка вбиває того, кого в неї посадили, не заборонене? - обурився Геррі, перебуваючи на взводі. - Йозеф страшна людина! Якщо він запідозрить, що щось пішло не за його планом, він уб'є Елері!

- Проти забороненого чаклунства може спрацювати тільки таке ж заборонене, - рішуче видихнула Таїра і підібгала губи, розмірковуючи. Погляди присутніх спрямувалися до неї. Відьма думала хвилину, а потім видала: - Я дарувала міс Міон один кулон. Якщо він на ній, то ми зможемо активувати його та знешкодити браслет.

- Так, вона його носить! - радісно підтвердив Геррі. - Йозеф не бачив браслет, вона носить його майже на лікті, під рукавом. Вона переодягалася у сукню сама і, певен, вона його не зняла.

- Добре. Тоді треба вирішити, хто з нас і як пробереться до Елері.

***

- Нам уже час їхати, - Йозеф озирнувся і рішуче підвівся з місця.

- Але ж ви не дочекалися Аргала, - невинно замахнувши віями, нагадала Айра. Йозеф обдарував її напруженим поглядом. До цього часу в його зовнішності вже не залишилося тієї ввічливості та спокою з якими він зустрів демонів, і це змушувало демонесу переживати за Елері.

- Я зустрінуся з ним наступного разу. Якщо він так зайнятий, то наша справа зачекає. Ідемо, скарбе.

- А яка справа до нього у вас? — Дорайн ледве зміг всидіти на місці, коли побачив, як почервоніло зап'ястя Елері, за яке весь вечір чіплявся її чоловік.

— Це наша з ним справа, вона не для чужих вух, — на межі пристойності обрубав Йозеф. В іншій ситуації демон, найімовірніше, вступив би в конфлікт, але зараз він уже заочно вважав Йозефа майбутньою купкою попелу, тому піднявся з однією метою – змусити чоловіка затриматися в особняку.

- Йозеф ат Фаторі, я вірно запам'ятав? - голос Моріара пролунав несподівано. Чоловік Елері здригнувся та обернувся. В очах його сяяло неприкрите роздратування, але від якихось різких коментарів чоловіка зупинило те, що з сановником підійшов його прямий начальник – міністр внутрішніх справ – Іол ат Вано.