Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

Скориставшись тим, що Йозеф дивиться на Елері, Загір обернувся і збентежено смикнув бровами, не знаючи, як ще попросити пояснень.

"Потім" - прочитав він по губах Айри, а в очах друга побачив тільки палаючий вогонь, який демон старанно утримував.

- Думаю, нам варто пройти до головної банкетної зали, - Дорайн зміг взяти голос під контроль, і зараз він звучав спокійно.

- Вимушений відмовитися, я… - Йозеф почав було говорити, але демон не збирався здаватися.

— Чекаєте на Аргала ат Коріуса, — зрозуміло продовжив фразу Дорайн. При цьому він глянув на вищезгаданого і на мить перевів погляд на Загіра, а потім сказав: - Це ще надовго. Ми встигнемо скуштувати закуски й трохи поговорити. Тим більше якщо одна з викладачів дорученої мені академії їде, я хотів би хоч обговорити минулий рік наостанок.

Йозеф стиснув зуби, роздумуючи. Скосив очі на Аргала, проклинаючи цього педантичного демона за те, що не може просто підійти та висмикнути його з розмови. Він міг би бути вже далеко, міг би оглядати новий будиночок разом із Рікою.

- Тільки якщо ненадовго, - зважився чоловік. - А то моя дружина сьогодні нездужає. Як ти, люба, потерпиш ще пів години?

- Звичайно, коханий.

Загір і Айра одночасно напружилися, але Дорайн і цього разу стримався, обдарувавши пару холодною посмішкою.

Йозеф із дружиною пішли першими. Айра та Дорайн за ними. Загір наблизився до друга ближче й шепнув:

- Не знаю, що відбувається, але мені доведеться відвертати увагу Аргала?

- Не випускай його з прийому якнайдовше.

Після цього ледве чутного обміну репліками Загір розвернувся і попрямував до сановників, а Дорайн продовжив свердлити спину Йозефа ненависним поглядом.

Вибрали столик неподалік від виходу. Йозеф не відпускав руку Елері ні на мить. Дорайн відзначав його рухи бічним зором, намагався влучити хоч один момент, коли він розтисне пальці. Але заступник міністра примудрився навіть галантно посадити даму на стілець і сісти поруч, не відпустивши її долоню.

- Справа не тільки в Геррі, - прошепотіла Айра, коли Дорайн підсував її стілець до столика. Чоловік схилився, вдавши, що цілує наречену в щоку. Вона швидко додала: - З нею самою щось не так. Настільки правдоподібно неможливо зіграти, не бувши професійною актрисою.

- Що робити? - Видихнув Дорайн демонесі у скроню, при цьому зберігаючи на обличчі посмішку. Вона підібгала губи, глянувши на те, як Йозеф ласкаво поправляє нареченій зачіску і попросила:

- Спробуй витягти його кудись. Хоч покурити на терасі.

Ректор нічого не відповів. Він зайняв місце поряд з Айрою й обвів поглядом зал. Тільки-но починали прибувати основні гості, зараз у залі було більше обслуги, ніж учасників прийому.

- Скільки ви вже одружені? - з ентузіазмом наївної провінціалки подалася вперед Айра. З її зовнішністю така поведінка мала карикатурний вигляд, але зараз потрібно було саме це. Демонесса намагалася відвернути Йозефа на себе, щоб він не звертав увагу на дивну поведінку Дорайна, і забув на якийсь час про Аргала, а може і випустив би нарешті зі своєї чіпкої хватки руку Елері.

Йозеф сидів на м'якому стільці обшитому оксамитом, але відчував себе канатохідцем, що стоїть на мотузці над прірвою. Його страховкою була рука дружини, тонке зап'ястя, яке він міг би зламати лише трохи сильніше стиснувши - ця думка несподівано сподобалася чоловікові й заспокоїла його, він зробив собі позначку, що дорогою до їхнього нового будинку треба буде саме так і вчинити. Але зараз розслабитись не давали сторонні погляди.

У Йозефа ат Фаторі була чудова репутація, всі знали про те, що він обожнює свою дружину, хоч вона і виявилася трохи не від цього світу. Він чудово проявив себе в роботі, попри те, що був трохи жорстокішим, ніж інші люди в міністерстві, але на тлі демонів не здавався білою вороною. В останні роки у Йозефа все складалося чудово: юна красуня дружина, приголомшливе кар'єрне зростання, становище в суспільстві та навіть отримана ним приставка до прізвища «ат», якою чоловік дуже пишався. Єдине, що вибилося з цієї ідеальної картини заступника міністра, була нахабна втеча його дружини.

Ця подія вибила його з колії. Він узяв собі відпустку на цілий місяць, пояснивши на роботі, що дружина захворіла і їй потрібна допомога, а сам кинувся шукати втікачку. Спершу злякався, що вона піде в органи, розповість про все, що з нею було. Йозеф не знав чи вистачить йому умінь і зв'язків, щоб переконати всіх, ніби дівчина марить, це залежало від того, до кого вона потрапить і як слідчий відреагує на її слова. Головне, щоб вона не вирушила до Фонду боротьби з домашнім насильством, хоча Йозеф ніколи про нього не говорив із дружиною, не бажаючи навіть сам згадувати цю організацію, яка засіла як шило в одному місці. Заступник міністра шукав і чекав, де ж спливе ім'я його дружини, але Ріка ніби випарувалася.

Обручка. Дорога каблучка з дорогоцінним камінням, яку він купував їй на весілля, на знак того, що вона тепер належить йому, раптово спливла на кордоні Ізаріди. Накрили контрабандистів, у яких і вилучили надто примітний ювелірний виріб. Йозеф впізнав його одразу і кинувся перевіряти кордони. Витратив ще два місяці на порожню справу. Був злий як демон, вважаючи, що дружина примудрилася якимось дивом втекти з країни, але раптом втрутилася доля. Або наївність його дружини.