Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн
- Давай поки що просто привітаємося, - запропонувала дівчина, з-за плеча супутника розглядаючи Йозефа. Для людини він був дуже гарний, тримався гідно, і демонеса навіть розуміла Елері, яка, швидше за все, колись без пам'яті закохалася в цього чоловіка.
- У мене не вийде, - Дорайн, нарешті, зміг розтиснути неслухняні щелепи. Очі знову сповнилися звичною сірістю, дихання стало рівнішим, але його настрій не змінився: - Я його вб'ю, варто мені підійти ближче.
- Він нервує, - Айра похитала головою. - Дивиться на годинник. Хоче забратися звідси швидше. Слухай сюди, Дор. Ми зараз підійдемо абсолютно спокійно. Ти ще ректор академії Годамн, а вона викладач. Ти підійдеш просто привітатись. Завдання буде полягати в тому, щоб він відпустив її, потрібно розділити їх. Поки вона в його руках він може їй нашкодити.
Дорайн озирнувся. Погляд безпомилково з першого разу знайшов вишневе плаття. Ревнощі вчепилися в горло, заважаючи дихати й туманячи свідомість. Але одна думка все ж таки зуміла пробитися крізь криваву завісу і змусила демона напружитися. Картинка перед очима набула чіткості, ректор уважно оглянув Елері, обмацав поглядом кожен сантиметр її тіла і притримав Айру. Дівчина запитально скинула брову.
- Геррі. Його нема.
- Це її звірятко? - не зрозуміла демонеса, теж глянувши у бік пари. - Може, не взяла його із собою?
- Геррі не просто її звір. Він скрізь і завжди поруч із нею. Навіть на прийом на честь Півроку він ходив із нею. Сидів у сумці.
- Сумочки в неї немає, - задумливо скривила губи Айра. Дорайн згідно кивнув:
- Він шантажує її життям Геррі.
- Тоді доведеться змусити його затриматися довше і вивідати де знаходиться звір. Ідемо, Дор, я хочу познайомитися з твоєю Елері, - Айра наголосила на передостанньому слові я потягла друга за собою. Він тихо зізнався:
– Я сподівався, що це станеться не так.
- Я теж…
Йозеф помітив демонів, що наближаються, і внутрішньо напружився. Ректор Академії Проклятих викликав у нього погані почуття. Заступник міністра розумів, що з його дружиною цього чоловіка пов'язує не лише робота. Він не знав на якому етапі стосунків вони можуть перебувати, але заздалегідь ненавидів того, хто насмілився хоча б бажати його скарб. Ріка ат Фаторі - його законна дружина, його власність. Чотири роки тому він оформив на неї права і тепер ні з ким не хотів її ділити, вона була створена для його збоченого кохання й ідеально для нього підходила.
- Добрий вечір, - ікластий вищир Дорайна вийшов цілком привітним. Демон навіть примудрився не зламати руку Йозефу при рукостисканні, а потім спокійно представив свою супутницю: - Моя наречена - Айра ат Нарі.
- Міс ат Нарі, дуже радий нашій новій зустрічі, - голос Йозефа був тягучим і обгортальним. Він обдарував наречену Дорайна спокусливим поглядом, від якого танули більшість жінок. Айра зобразила на обличчі радість, хоча внутрішнє здригнулася від огиди. Від її чіпкого погляду не сховалося те, як людина на мить стиснула пальці на талії своєї дружини, і ця секунда сказала більше, ніж десятки слів. Але Елері тільки посміхалася і нічим не видала ні болю, ні страху. Здалося, що вона навіть не впізнала Дорайна, настільки відчуженим і байдужим був погляд, призначений йому.
- А це моя дружина – Ріка ат Фаторі, але ви можете знати її під іншим ім'ям – Елері Міон.
Айра міцніше вчепилася в руку друга, відчуваючи, як з кожним словом Йозефа м'язи під темним костюмом сильніше напружуються.
Співрозмовник натомість був спокійний і впевнений в собі. Принаймні він здавався таким зовні. Усередині містер ат Фаторі приховував роздратування. Йому не сподобалося, що цей демон підійшов, хай і з нареченою. Він не розумів, що від нього може хотіти ректор академії. Думка про те, що він вирішив привітатися з Рікою прийшла пізніше, і, рятуючи становище, Йозеф звернувся до своєї слухняної ляльки:
- Ріка, скарбе мій, ти хочеш розповісти ректору про свою витівку? Думаю, час попросити вибачення.
Дівчина у вишневій сукні здивовано кліпнула, покірно дивлячись на чоловіка, а потім усміхнулася і повернулася до Дорайна:
- Вибачте, містер ат Рогад, я брехала вам. Я використала фальшиве ім'я і влаштувалася в Годамн за підробленими документами, а все через дурну сварку з чоловіком. Але ми все вирішили, і тепер я хочу повернутися додому.
Під кінець промови Елері обернулася до чоловіка і віддано подивилася на нього знизу вгору. А Айра майже змирилася з тим, що Дорайн знищить особняк.
Ситуацію врятувала несподівана поява Загіра ат Руа:
- Невже ти вирішив з'явитися на очі батькові? - демон ляснув Дорайна по плечу, швидко підійшовши, і тільки в цей момент усвідомив, що відбувається щось дивне.
- Загір! - зраділа Айра, дивлячись на друга як на рятувальну шлюпку під час корабельної аварії. - Ти знайомий з Рікою ат Фаторі та її чоловіком - Йозефом? Мій наречений казав, що ця дівчина дуже допомогла під час підготовки до турніру.
- Ні, - повільно відповів ректор Голданарі, повертаючись до пари. - Тобто так, я знайомий з Еле...
- З Рікою, - поправив Йозеф. - Елері Міон це ім'я, яке моя дружина носила під час навчання в Годамн, і використовувала його, щоб влаштуватися на роботу. - Чоловік обернувся до своєї дружини й вдивився в її закохані очі. - Напевно, я все-таки надто дбав про тебе, скарбе, не хотів, щоб ти працювала. Коли повернемося додому, обов'язково обговоримо твою кар'єру.
