Всього одна ніч, щоб отримати щастя... - Крістіна Жиглата

Чоловік відпускає мене, і я намагаюся прослизнути повз нього до виходу. Роблю всього пару кроків, як відчуваю жорстке захоплення на своєму волоссі, а наступної миті, мене відкидає на стіл. Падаю плазом на живіт, зношу якийсь посуд і відчуваю біль, у ребрах, підборідді, губі.

Навіть схаменутися не встигла, а мою сукню вже задерли вгору, зірвали білизну, і грубо вхопили за волосся, щоб утримати на місці. Я кричу, відбиваюся, як можу, хоча сили закінчувалися. А далі чую брязкіт пряжки ременя, звук блискавки і починаю ридати!

Я думала, що це все ... що він мене візьме на цьому ж столі, але раптом почула голос Віталіка:

- Ти що твориш? - кричить, відштовхуючи від мене свого брата.

Я не відразу зрозуміла, що сталося: сльози застилали очі, довге волосся на обличчі в яких я заплуталася, закривало мені огляд на те що відбувається. Я просто рвонула з кухні, як злякане звірятко, покинула квартиру, і в одну мить перетнула п'ять поверхів сходового прольоту.

А далі зупинилася біля під'їзду, пригнічуючи ридання, згадавши про сина. Він там  сам, серед звірів і я мушу повернутися!

Даю собі лише кілька секунд. Глибоко зітхаю, намагаюся взяти себе до рук і потім кидаю швидкий погляд у темряву під'їзду. Це як моє життя, оповите мороком і небезпекою, і, на жаль, у ньому немає просвіту.

Серце стукає в грудях як шалене, дихання прискорене і руки тремтять. Роблю крок у цю прірву і чую за своєю спиною, знайомий, хрипкий голос:

- Ніка?!