Всього одна ніч, щоб отримати щастя... - Крістіна Жиглата

Але Ніка... немов наслання. Її очі, губи, голос і божевільна чуйність... сумніваюся, що це було, тільки через алкоголь. Оскільки вона дивилася на мене так,  як не дивляться на людину, яку хочуть забути наступного дня. До того ж, моє чуття слідчого, підказувало мені, придивитися до неї уважніше. Не тільки через синці та сумний погляд, а й з особистих спонукань!

Що в принципі зараз я робив!

На столі чекає цілий стос справ, які вимагали мого особистого, уважного розгляду, а я не можу зосередитися, щоб приступити до своїх обов'язків. І не заспокоюся, поки не вирішу, кілька думок, що мене турбують.

Стук в двері, відриває мене від власних думок, повертаючи в реальність.

- Заходь! - кажу, і в кабінеті з'являється мій помічник.

Коли я працюю, працює і він! І справа зовсім не в тому, що я чимось його обтяжую у вихідний день! Микита сам проявив готовність працювати зі мною, коли мені тільки заманеться. Хлопець захоплювався моїми оперативними здібностями, уявними аналізами, і тим, з якою легкістю я розплутував навіть найважчі випадки. А своїм сприянням, сподівався, перехопити щось від мене, і цього він ніколи ні від кого не приховував.

Йому було всього двадцять два, і він цілком за віком міг зійти мені за сина, тому я завжди ставився до нього з терпінням, але не давав розслабитися, і тримав у залізних лещатах.

- Микито, - починаю, зробивши запис вулиці, на аркуші паперу, - проїдеш за цією адресою! Знайдеш мені дівчину, яка мешкає в будинку сорок вісім. Звати - Вероніка. Можливо трохи старша двадцяти п'яти років! Мені потрібне все на неї! До єдиної дрібниці!

- Але там квартир п'ятдесят, якщо не більше? - дивується Микита, розгублено кидаючи погляд на листок. - Вона якась небезпечна злочинниця? Бандитка? Наркоманка? - пожвавлюється він, і в його очах з'являється якесь осяяння.

- Ось ти мені це й перевір! І коли я говорю – дізнатися про неї все, то це має бути саме так! - твердо наказую і хлопець, швидко кивнувши, йде.