Всього одна ніч, щоб отримати щастя... - Крістіна Жиглата

Вероніка.

В цей же день, я забрала Макара від бабусі, купила дві, величезні сумки продуктів, на які мені дав грошей Єгор, і насилу донесла їх додому. Саме він склав мені список, бажаних страв на столі, а сам зайнявся алкоголем, від кількості якого у мене холоділо серце.

Єгор не чіпав мене, не принижував і не ображав, надто задоволений майбутньою зустріччю. А я ходила цілий день у роздумах про наслідки цієї сходки. Але продовжувала свою роботу, приготувавши кілька салатів, бутерброди, качку, дрібні закуски та інше! Після чого ледве встигла переодягнутися в закриту, вовняну сукню, довжиною до колін, з рукавами та високим коміром.

Так ховають кохання своїх чоловіків, деякі заміжні жінки!

Волосся зібрала в неохайну гульку і зробила легкий макіяж, аби не давати приводу Єгору, до нової сварки. Як чортова лялька в руках ляльковода! І це так гнітило! Адже почувала себе домробітницею, а не заміжньою жінкою, яка була вісім років у шлюбі.

І хочу сказати, що так бувало не завжди! Іноді Єгор був нормальним, грав із Макаром і зі мною говорив, як годиться. Але тільки вип'є, або ж йому погано, він відразу шукає причину, випустити на мені свій пар.

Тільки ось, кількість його знущань та причини, не мають жодного значення! Адже вони є, і з кожним разом прогресують! А наші стосунки перетворилися на якийсь маскарад, яким керував лише Єгор!

І якщо колись, я сподівалася врятувати сім'ю, заради дитини і терпіла його жорстокість, то зараз, у моїй голові прослизали думки, все змінити. Чи, можливо, це було після появи Влада у моєму житті? Він якось вплинув на мене, змусив задуматися про майбутнє і про те, що я та мій син, гідні кращого!

На жаль, поки що, я не мала поняття як все змінити. Як виправити своє життя і позбутися тиранії чоловіка. Адже в мене не було власних коштів, житла, але була дитина, яка ходила до школи, любила батька і жила в достатку... і це як замкнене коло!

– Чому ти ще не накриваєш на стіл? - чую, невдоволений тон за спиною, і, здригнувшись, повертаюся до чоловіка обличчям.

Він оглядає мене з голови до ніг, і затримує погляд на грудях, які були туго обтягнуті тканиною моєї сукні. У нас не було сексу три тижні, і мені вже варто було б насторожитися, його увагою до себе, тому я знову вдаю, що нічого не помічаю.

- За п'ять хвилин буде все готове. Я встигну, - відповідаю, намагаючись пройти повз нього, щоб вийти з ванної кімнати.

Він ловить мене за передпліччя руки, і дуже стискає пальці.

- Красива, але можна було одягнути щось не таке чернече!

- Можна, але тоді буде видно синці, які залишилися мені після п'ятниці! - нагадую йому, і він посилює захоплення.

- Вміла б помовчати у потрібний час, можна було обійтися без наслідків. Ти ж знаєш, що я погано контролюю себе, коли вип'ю, - нагадує він.

- Тоді може краще взагалі не пити? Щоб зберегти сім'ю…, - кажу,  ризикую, бо інакше, іншої можливості мені не випаде із ним це обговорити. Хоча, достукаються до його совісті, було нереальним завданням. І так щоразу… а раптом?

- Не лізь не в свою справу! – шипить він, схилившись до мого обличчя. - Я не підкаблучник, щоб виконувати твої забаганки!

Я нічого не встигаю йому відповісти, та й не збиралася, адже він і так почав сердитись. У двері пролунав дзвінок, і Єгор пішов зустрічати гостей. А я миттю шмигнула на кухню і приступила накривати на стіл у вітальні.

Віталік увійшов у квартиру першим, і, як завжди, зніяковіло привітався зі мною. Іноді мені здавалося, що він знає дуже багато, тому так і ставиться до мене. А от Валеру, якого я вперше бачила, мені ніхто не представляв. Але це поки що... Він просто увійшов до квартири, подивився на мене і кивнув, на знак вітання. На ньому була військова форма та черевики, з якими, мабуть він не розлучався, будучи військовим за контрактом. Валера був міцним хлопцем, мовчазним, з темним поглядом. І це все, що я побачила, бо більше не підводила на нього очей. А навіщо? Не цікаво.

Я накрила шикарний стіл, і намагалася менше миготіти перед очима чоловіка, приділяючи весь час Макару, який грав у кімнаті. Було чути лише їхню гучну розмову, музику та сміх. Вони згадували минуле, службу, спільні відносини на підвищених тонах.

А годині о десятій, коли Макара треба було вже укладати спати, Єгор покликав мене до себе. Я не можу передати цей страх… коли серце прискорює свій біг, а в голові тисяча думок – навіщо і що зараз буде?

На тремтячих ногах вийшла до чоловіка, на огляд його друзів і він упіймав мене за зап'ястя руки, грубо посадивши собі на коліна.