Адлер. Кохати, щоб вижити - Катерина Мединська

Зі задуму Тіну вивела раптова поява в кімнаті Анжеліки. Вона поволі пройшла на середину кімнати, що більше нагадувала вітальню, ніж вбиральню. Вставши навпроти Тіни, жінка вичікально подивилася на неї.

– Думаю, нам з тобою треба трохи посекретничати, – сказала Анжеліка, лукаво посміхнувшись, даючи всім виглядом зрозуміти, що ніяких заперечень не прийме.

Тіна чудово розуміла, про що йтиметься, і налаштувалася дати «свекрусі» відсіч.

– Я не вірю в те, що цей шлюб укладено через кохання.

Анжеліка окинула дівчину поглядом, сповненим презирства, маючи намір залякати і принизити її.

– І правильно робите. Він не любить мене, – спокійно промовила Тіна без жодної запальності. – Цей шлюб – лише результат швидкоплинної примхи вашого сина, і не більше того. Я підписала документи, але згоди стати його дружиною не давала.

Від здивування Анжеліка розкрила рота, а її брови поповзли на чоло. Вираз повного подиву на обличчі жінки змінилося гримасою крайньої стурбованості.

– Ерік силою змусив тебе стати його дружиною? – недовірливо пробурмотіла жінка. – Цього не може бути! Ти блефуєш…

– Я готова розірвати цей шлюб будь-якої миті. Якщо у вас є бажання і можливість допомогти з прискоренням розлучення, можете починати діяти.

Тіна демонстративно обійшла Анжеліку і попрямувала до виходу.

– Можеш не розпаковувати валізи, бо немає сенсу, – сердито прошипіла Анжеліка їй навздогін.

Тіна вийшла з вбиральні, пройшла коридором, звернула на сходи і зрозуміла, що заблукала. Вона постаралася згадати, яким коридором прийшла сюди, але коридорів було кілька і нікого поруч, хто б міг підказати, як повернутися назад у вітальню.

Дім Анжеліки Адлер нагадав Тіні ілюстрації старої казки, яку вона так любила читати в дитинстві. «Палац підступної та злої королеви світився і переливався золотом, був обставлений з винятковою розкішшю, наче напоказ», – згадала Тіна рядок казки.

І як її пощастило перейти дорогу «сердій відьмі»? Дівчина вперто похитала головою, проганяючи геть погані думки та асоціації. Бракувало ще воскресити дитячі страхи, знову боятися темряви.

Тієї ж миті Тіна здригнулася і застигла, паралізована страхом: за кілька кроків від неї стояв чоловік. Неначе найжахливіший кошмар набув реального вигляду. Вона впізнала обличчя вбивці батька, яке так добре запам'ятала: потворний шрам на лівій щоці і похмурий пильний погляд, що леденить душу.

Пам'ять швидко воскресила фрагмент минулого. Все було точнісінько як у той фатальний день багато років тому, коли батько отримав кулю в серці. Тоді вбивця міг позбавити життя і її, але з якоїсь причини цього не зробив. Тоді він підійшов упритул, притиснув вказівний палець до своїх губ, жестом наказуючи їй мовчати.

Мимоволі відсахнувшись до стіни, втративши здатність адекватно мислити, дівчина жалібно застогнала і в спробі врятувати себе від неминучої смерті кинулась тікати. Через паніку, що охопила всю її свідомість, вона спіткнулася на рівному місці і впала. Почувши за спиною кроки ворога, що наближається, Тіна різко перекинулася на спину і незграбно сіла, з жахом спостерігаючи наближення вбивці.  А потім від жаху все попливло перед очима. Вона провалилася у чорноту.