Українська література » » Пробуджена Енея - Галина Сергіївна Лозко

Пробуджена Енея - Галина Сергіївна Лозко

---
Читаємо онлайн Пробуджена Енея - Галина Сергіївна Лозко
письменника Михайла Іванченка, “плуга перти – нелегка справа”. Саме тому й продовжувати справу Волхва Шаяна виявилося небагато охочих.

У 1993 р. я з кількома однодумцями у Києві створила Громаду Українських Язичників “Православ’я”, яка офіційно зареєстрована (перша реєстрація 1995 у міністерстві юстиції; повторна 1997 р. – у міському Управлінні релігій і культів). Уже в 1994 р. наша Громада “Православ’я” вперше згадується в газеті “Шулявка”, де описане язичницьке свято Рідва, здійснене в Бібліотеці № 13 [362]. А в 1995 р. замітку про святкування Вербиці нашою громадою вмістила всеукраїнська газета “Час/Tame” [79]. Назву “Православ’я” я пояснила в своїх ранніх публікаціях у кількох журналах і газетах [263; 264]. Насамперед група сподвижників зайнялася науковим пошуком автентичних джерел Рідної Віри, почали здійснювати язичницькі Богослужби переважно на природі, а в 1995 р. на Купайла видали перший (тоді ще самвидавівський) випуск релігієзнавчого часопису “Сварог”. З того часу опубліковано десятки книг і сотні статей про Рідну Віру. Ідея відродження Віри Предків припала до душі багатьом пробудженим українцям. Нині рідновіри-язичники мають свої осередки в кількох містах України, і входять до Релігійного центру Об’єднання Рідновірів України. Через упереджене ставлення місцевих властей до українського язичництва, справа реєстрації наших громад досі посувалася повільно. Осередки Рідної Віри вже існують у Києві і Київській області (с. Клавдієве), Харкові, Львові, Чернігові та Чернігівській області (м. Корюківка), Миколаєві, Запоріжжі, Кам’янці-Подільському, Полтаві, Чернівцях, Жовтих Водах, Лубнах, Тернополі та інших містах і селах України.

Громади Українських Язичників мають свої Статути. Основою свого віровчення вважають теологічні праці В. Шаяна, а також сучасні видання “Волховник”, молитовник “Правослов”, збірку священних текстів Велесову Книгу та ін. Ґрунтуючись на давніх фольклорних джерелах та народних правилах моралі українського народу, Громада Українських Язичників “Православ’я” уклала Символ Віри, Застороги нащадкам та Заповіді сучасною українською мовою, які затверджені Першим собором рідновірів України в 1998 р.

У Статутах наших громад вказано, що ми вважаємо себе спадкоємцями і правонаступниками етнічної віри, яка була офіційно заборонена князем Володимиром у 988 р. Членами язичницьких громад є переважно творча інтелігенція, науковці, письменники, викладачі, художники, композитори, які вважають своїм завданням відродження та реконструкцію давніх національно-релігійних обрядів та звичаїв і впровадження їх у життя й побут українського народу. Так за кілька років своєї діяльності громада зібрала значний науковий матеріал і видала кілька богознавчих та богослужбових книг Рідної Віри: “Волховник”, “Правослов: молитви до Рідних Богів”, свого релігієзнавчого часопису “Сварог” [258; 255; 404].

Язичницькі громади гуртуються восновному навколо Київської громади “Православ’я” та Релігійного центру Об’єднання релігійних громад Рідновірів України (який ми називаємо коротко – ОРУ), духовним провідником якого я стала волею долі, прийнявши посвяту під рідновірським ім’ям Волхвиня Зореслава. Як представник ОРУ я була учасником Світового Конгресу Етнічних Релігій. Об`єднання Рідновірів України існувало вже у 1995 р., про що повідомляв наш часопис “Сварог” [404.2].

Українські язичники вважають Володимира Шаяна основоположником руху Відродження Рідної Віри, продовжуючи його справу. Якщо В. Шаян заклав філософсько-теологічні основи віровчення, то ОРУ нині продовжує їх та працює ще й у практичній площині: створення громад, вивчення і впровадження традицій в обрядову практику рідновірів, укладання молитовників, требників (збірників обрядів), навчальної літератури для віруючих рідновірів, виробленням канонів, моральних засад тощо. Ця робота спирається на наукове дослідження автентичних джерел, на збереження справжніх зразків обрядовості й звичаєвості, відновлення світоглядних основ і моральних цінностей.

При ОРУ було створене Національно-культурне товариство “Світовид”, яке займається популяризацією знань про духовну культуру наших пращурів, вивченням обрядових пісень і танців, а також молодіжне Братство “Сварга” (яке нині перебуває на стадії офіційної реєстрації). У 1997–1998 рр. у Жовтневому районі м.Києва, за проектом Відділу культури цього району, ми створили Центр Відродження української культури з одноіменною назвою “Світовид”, де в 1997 р. була розгорнута виставка-музей Велесової Книги. У цьому Музеї були представлені рідкісні видання Велесової Книги, копії дощечок, архівні матеріали та живописні ілюстрації до неї. Сюди приходили вчителі з учнями, щоб отримати консультації чи провести уроки з українознавства. Однак, цей Центр, як і Музей було ліквідовано адміністрацією Жовтневого р-ну м. Києва, про що повідомляла газета “Столиця” [221].

І сьогодні, через сім років, я можу твердо сказати, що це сталося через упереджене ставлення до Рідної Віри, тобто через релігійну дискримінацію, а не через “відсутність фінансів” (бо фахівці цього центру працювали на 0,25 ставки, одержуючи по 25 гривень на місяць!).

Нині найважливішим завданням ОРУ стало навчання священиків Рідної Віри. Як визначити, чи здатний учень стати волхвом або жерцем? І взагалі, чи можливо навчити волхва? Багато що залежить від генетики, спадковості, але природжені якості необхідно розвивати. Ми самі постійно вчимося і розвиваємося. Без цього неможливо відродити стародавню традицію і надати їй сучасного вигляду.

Крім того, потрібні спеціальні наукові розробки. А це праця не з легких, і не кожен здатний її осилити. Для навчання жерців і богословів Рідної Віри я зі своїми однодумцями в 2002 році заснувала Українську Духовну Академію Рідновірів і зареєструвала її в Державному Комітеті України у справах релігій як вищий духовний навчальний заклад. Створено програми, методичні розробки лекцій, обрядової практики та ін. Нам ще належить надати духовному закладу академічного вигляду, що нелегко за відсутністю власного приміщення, коштів, обладнання. Тому поки що у нас щорічно підвищують свій освітній рівень від 10 до 20 голів громад та обрядодіїв. Навчання здійснюється заочно і в таборовому режимі (літня сесія).

Жерцям не достатньо одного тільки посвячення в Рідну Віру. Після навчання і проходження практики в своїх громадах, ми здійснюємо обряд їхнього посвячення в жерці. Для жрецького стану розроблено спеціальний обряд. Він відрізняється від звичайного посвячення в Рідну Віру. Це вже значно вищий і відповідальніший статус посвячуваного. За Манавадхармашастрою (11. 172), обряд Посвяти – ніби “друге народження”, тобто народження нової якості. У Ведизмі є таке положення, що “брагман, який не пройшов ініціації, нічим не відрізняється від шудри” [542]. Санскритське dvija, dvijati – епітети брагманів. Вважається, що людина, яка не долучилася до знань, нічим не відрізняється від тварини. Той, хто долучився до знань, набуває свого другого народження [13. 564]. Така священна традиція “двічінароджених”, і ми її продовжуємо. Після спеціальної підготовки, вже посвячено 12 священиків Рідної Віри – створюється жрецький суспільний стан етнічної релігії. З такими здобутками язичницька конфесія відзначила 70-ліття Відродження Рідної Віри, започатковане Першим Великим Волхвом Володимиром Шаяном.

Нині в Україні спостерігається деяке пожвавлення рідновірського руху. За останнє десятиліття ми вже побачили, хто на що здатний, визначилися якісні конструктивні напрями і лідери, відсіялися “тимчасовці” і провокатори, почався процес співпраці різних рідновірських напрямів. Наприклад, 8 березня
Відгуки про книгу Пробуджена Енея - Галина Сергіївна Лозко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: