Смерть за гроші - Наналі Найт

 Мартін під час польоту заснув і прокинувся лише під час посадки на землю. Через приземлення в нього боліла голова.
 Після купи контролю, він нарешті вийшов з аеропорту.
Його зустрічала колишня дружина, син та Фред.
 Мартін підійшов з валізою до них. Тім побіг назустріч до батька і обійняв його.
-Татусю, ти приїхав!-радів син. Мартін узяв його на руки і підійшов до Сари.
-Привіт... Мартін.-привіталася вона з ним.
-Доброго ранку.-сказав Стоун. Він одразу помітив Фреда, який курив сигару. Потис його міцну волохату руку.
-Будемо їхати додому?-спитала Сара.
- Звісно.-каже їй Фред і викинув сигару, не загасивши, у смітник.
 Він узяв у руку валізу Мартіна і кинув у багажник. Сам Мартін сів попереду біля водія, а Сара із сином сіли позаду.
 Дорогою хлопчик розповідав про пам'ятки своєму татові. Вони проїжджали Вестмінстерський палац, через праве вікно було видно величезне колесо. 
-Тату, дивись! Це Лондонське око.-пояснював Тім, показуючи у вікно пальцем.-Може, підемо туди?
-Тім, приїдемо додому, тоді вирішимо куди підемо.- відповіла Сара своїм дратівливим голосом. 
-"Як же давно її не чув."-зрозумів Мартін.
-Та гаразд. Підемо, покатаємося.-казав Фред.-Багато не забере часу. 
 Вони поїхали до того колеса. Фред купив чотири квитки і вони стали в чергу. Вона не була такою, як у казино раніше. Навіть у половину менше. За кілька хвилин настала їхня черга. 
 Мартіна збентежила скляна кабінка, бо він боїться висоти. 
 Сара взяла сина за руки, щоб допомогти забратися, і сіла до кабінки, а за ним Фред. Мартін поволі залазив туди.   Його руки тремтять. 
-Що ти, як равлик повзеш? Давай руку. 
 Фред простяг Мартінові руку. Той упевнено схопився за неї.
 Він підвівся і озирнувся. Кабіна повільно піднімалася вгору. Для нього це було щось нове у житті.
 Тім підійшов до нього і обійняв його.
 Мартін узяв сина на руки і поцілував у маківку. Із сином йому не було страшно. З ним він готовий багато на що.
 Вони спостерігали за машинами, людьми, небом та річкою. Мартін би завжди на це дивився. 
 Вдома вони були за півгодини. Сара почала за звичкою готувати обід.
 В цей час Стоун розбирав свої речі. Він дістав величезний набір конструктора та вручив синові.
-Це мені?-спитав він, розглядаючи малюнок на коробці.  Вона не вміщалася синові у руки.
-Звичайно, це тобі на новий рік від мене і тітки.-відповів тато.
-Дякую величезне!-Тім обійняв міцно його.-Давай зберемо?
-З радістю.
 Вони сіли на підлозі та почали розпаковувати конструктор. Крім пакувального паперу, на підлозі лежали детальки та інструкція.
 До кімнати зайшла мама. 
-Хлопці, йдіть їсти.-повідомила вона і пішла назад на кухню.
 Ті залишили конструктор у спокої і пішли за стіл. Усі мовчки їли.
-Мартін, а як там Жаннет?-спитала Сара.
 Мартін смикнувся і поліз у кишеню за телефоном. 
-Жаннет, точно! Дякую, що нагадала.-сказав той, набираючи номер своєї нинішньої дівчини.-Я обіцяв їй подзвонити як приїду. 
 У телефоні пішли гудки, через пару хвилин Жаннет відбила дзвінок.  
-Дивно.
-Може зайнята?-припустила Сара.-Не хвилюйся, потім передзвонить. 
-Так, як ваш бізнес?-поцікавився Фред.
-Прекрасно.Постійно приходять клієнти.-відповідав Мартін.-Жаннет не встигала із замовленнями, так взяла собі помічницю.
-А вона може пошити мені костюм супергероя?-запитав Тім.
-Звичайно. Можу попросити її, як передзвонить.-підтвердив Мартін.                                                                 -Круто!Круто!-радіє син.

 Увечері Сара з Тімом лягла спати. А Фред з Мартіном дивилися новини з пивом у руках.
 Ті мовчки дивилися вечірні новини на відомому каналі ВВС.
-Слухай, це правда, що ти хотів кинутися з балкона? - запитав Фред.
 Мартін здригнувся. Косо глянув на нього.
-Звідки ти знаєш?
-Твій син же і розповів мені.-відповів той.
 Стоун опустив очі. Мовчав.
-То чому ти хотів це зробити?-почав знову Паркер. 
 Мартін знизав плечима і допив банку пива. Підвівся з дивана і пішов на кухню.
 Він підійшов до маленького смітника і викинув банку, відчинив вікно і закурив цигарку просто в кімнаті.
 До нього таки прийшов Фред. Він кинув також банку пива у смітник і підійшов до Мартіна.
 За компанію теж закурив.
 Обидва мовчали. Просто і нахабно курили на кухні. Дим заповнював кімнату, незважаючи на відкрите вікно. 
Мартін докурив і кинув недопалок у смітник. Ішов до дверей.
-Ти...
-Ні слова більше про це.-перервав Фреда він.-Я спати.
 Паркер просто промовчав. Він дивився як той іде до дивана. 
 Пізніше сам подався спати з Сарою до спальні.
Мартін швидко заснув, незважаючи на те, що диван був непридатний для сну. Вночі він відчув, як на нього хтось виліз. Розплющивши очі, побачив сина, який заліз на нього і обіймав.
 Стоун не рухався, нічого не сказав. Просто заплющив очі.