Смерть за гроші - Наналі Найт

 Жаннет прокинулася на ліжку. Сонце потихеньку вилазить через обрій. 
 Вона була в тій самій сукні. 
-"Скільки часу пройшло?-намагалася зрозуміти вона.-Чорт візьми, де мій телефон?"
 Дівчина пристала і озирнулася. У кімнаті телефону не було. Тоді вона підвелася і повільно йшла на кухню. Тіло все також боліло.
 На столі залишилася та сама їжа, що вона їла вчора з Крейгом. 
 На підлозі лежали її труси з мереживом. Вона згадала вчорашнє. 
 Все що пережила. Це пекло.
 Жаннет, не замислюючись, підібрала свої труси з підлоги і поклала на стілець. 
 На столі екраном униз лежав телефон. Вона взяла його і ввімкнула, натиснувши бічну кнопку. 
 На шпалерах стояло фото квітів, які колись подарував Мартін. Троянди. Її улюблені троянди. 
 На екрані також з'явився час. Чотири ранку. Рівно чотири ранку.
 Дівчина довго дивилася на час, поки телефон не задзвонив.
 Жаннет зненацька здригнулася і випустила телефон на підлогу. Тяжко дихаючи, вона слухала свій рінгтон хвилину. Пізніше взяла телефон у руки та відповіла.
-Люба, не розбудив тебе?-запитав Мартін.
-Ні, я вже встала.-сумним голосом сказала Жаннет. 
-Щось трапилося?-турбувався він.
-Що? Ні!-оживилася вона.-Я просто сонна. 
-Добре.-відповів сухо чоловік.-Я ввечері буду, не нудьгуй там. Кохаю тебе. 
-І я тебе кохаю. 
 Вона скинула слухавку. На очах виступили сльози. Вона згадувала вчорашнє і ще дужче заплакала. Сіла на стілець і сховала своє обличчя в стіл.
 За кілька хвилин перестала плакати.
-Потрібно сходити в душ.-буркнула вона.
 Вставши, вона попрямувала у ванну і зупинилася, підійшла до столу знову і забрала свої труси. Пішла у ванну.
 Там вона закинула свої труси у пральну машину.   Помітила ту саму скатертину, яку не встигла забрати звідти вчора. Сама роздяглася і поклала сукню туди ж, яка пропахла її потом і, може, навіть потом її ґвалтівника.   Вона ввімкнула пральну машину. Барабан усередині почав крутитися.
 Жаннет залізла до душової кабіни та включила воду.  Максимально гарячу, яку вона може стерпіти. Крім бруду, вона намагалася водою змити думки, але це в неї не виходило. 
-"Він же використовував презервативи?-сподівалася вона, хоча знала що це не так.-Раптом він мене чимось заразив?Або по гірше...може я вагітна?"
Жаннет помахала головою убік.
-Не думай, не думай!-бурмотіла вона.-Все буде добре, буде добре...
 За годину вона вийшла з кабінки. Попередньо обмотавши голе тіло і мокру голову рушниками. 
 Машинка вже випрала речі.
 Вона вже чекала коли господиня відчинить дверцята. Сама долонею пройшлася по запотівшому дзеркалу. Побачила себе. Втомлені та заплакані очі, невеликі зморшки на обличчі. Жаннет виглядає змученою.
-Це не я.-бурмотіла вона. Різким рухом кинула в дзеркало тюбиком крему, який лежав на раковині. Уламки лежали на підлозі, лише кілька шматочків відбивали дівчину в дзеркалі.
 У неї знову сльози. Одна намагалася скотитися по щоці вниз, але Жаннет поспішно витерла її.
 Пізніше пішла до спальні і переодягнулась у домашній одяг. Взяла віник і зібрала уламки дзеркала. Викинула їх разом із дзеркалом у смітник на кухні. Там зупинилася, щоб попити води.
 Жаннет дивилася на безлад, який був на столі і навіть на підлозі. Суші лежали відкритими на столі, а палички для них були теж там або на підлозі.
-"Потрібно прибрати це все до приїзду Мартіна."-сказала дівчина сама собі і попрямувала у ванну.
 Звідти забрала речі з машинки та повісила на батарею.
Пізніше пішла прибирати кухню. Вона викинула все, що було. Суші насамперед пішли на смітник. Взявши величезний пакет сміття, вона вийшла викинути його.
 Повернувшись, лягла на ліжко. Над її головою, на подушці лежало кільце. Вона взяла його до рук і оглянула. Воно було зі срібла.
-"Кільце Крейга?-здивувалася вона.-Невже випустив? Та хрін з ним!"
 Жаннет шпурнула його на стіл. Кільце затремтіло по столу з дзвінким гуркотом. За хвилину гуркіт зупинився.
 Жаннет подивилась у телефон. Була шоста ранку. Вона вирішила поспати і завела будильник на годину дня. Заснула вона швидко, її тіло навіть зараз нило від болю. Але заснула.
 Через пару годин прокинулася. Тіло вже не так боліло, тому вона легко встала з ліжка.  
 Сукня вже висохла давно. Вона одягла її і пішла до величезного дзеркала, яке стояло в іншій кімнаті.
-Треба зустріти його в цій сукні.
 Вона взяла свою косметичку і почала фарбуватися. Намагалася зробити все натурально, але при цьому приховати недоліки. Пізніше вирівняла волосся. 
 Нарешті Жаннет подивилася знову в дзеркало. Тепер виглядає краще. Набагато краще, але на обличчі ті самі сумні очі. 
 У двері зателефонували. Жаннет злякалася, затихла.
-Люба, чому двері відчинені?-запитав Мартін, заходячи додому. Він оглянув Жаннет в новому вбранні і посміхнувся.
-Привіт.-привіталася вона, посміхаючись. Підійшла до нього і обняла його міцно. Поцілувала.
 На губах Стоуна лишилася червона помада. Він лагідно посміхнувся і у відповідь теж почав цілувати її.                    -Я хотів вже ввечері подарувати її, але ти мене випередила, крихітко.-каже той. Вже почав лапати, міцно стискати стегна дівчини.
 Мартін підняв її на руки. Та ойкнула від несподіванки і швидко схопила його за шию.
-Продовжимо в спальні?-спитав він.
 Жаннет усміхнулася і пристрасно поцілувала його, що означало згоду.
 Мартін потяг її до іншої кімнати. 
 Секс цього разу був ніжним, приємнішим, ніж той, який стався буквально добу тому. 
 Але тепер це не має значення. Адже зараз їй не загрожує небезпека, тому що її кохана людина поруч. Прям на ній!
 Від усього цього дівчина хоч трохи забула про подію і швидко лягла спати в обійми з Мартіном.