Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон
— І як довго це все тривало?
— Раз на тиждень протягом трьох років. На умовах повного робочого дня я пропрацював там тільки одне літо, а потім уже бував коли-не-коли. Тренувала Саландер і далі Путте Карлссон — наш тренер юніорської групи. Потім Саландер влаштувалася на роботу, і в неї вже не було часу приходити так часто, як раніше, але аж до минулого року вона з’являлася на тренування що два тижні. Я зустрічався з нею кілька разів на рік, і ми проводили спаринг. Це були гарні тренування, такі, що змушують попітніти. Вона майже ніколи ні з ким не розмовляла. Якщо не було спарингу, вона могла дві години поспіль інтенсивно працювати з грушею і гамселила її так, немов перед нею смертельний ворог.
Розділ 23
Неділя, 3 квітня — понеділок, 4 квітня
Мікаель приготував ще два еспресо. Попросивши вибачення, він закурив сигарету. Паоло Роберто тільки знизав плечима. Мікаель задумливо дивився на нього.
Паоло Роберто виглядав як людина відверта, звикла правду казати у вічі. Мікаель відразу зрозумів, що і в приватному житті він такий же непоступливий, але що водночас він розумний і скромний. Ще він пам’ятав, що Паоло Роберто прагне також зробити політичну кар’єру як кандидат до риксдагу від соціал-демократичної партії. Мікаель дедалі більше переконувався, що в цього хлопця є голова на плечах, і зловив себе на мимовільній симпатії до цієї людини.
— І чому ж ти прийшов з цим до мене?
— Саландер ускочила в дуже неприємну історію. Їй потрібний друг, який був би на її боці.
Мікаель кивнув.
— А чому ти думаєш, що вона невинна? — спитав Паоло.
— Це важко пояснити. Лісбет ніколи нічого не прощає, але я просто не можу повірити, коли мені говорять, ніби вона застрелила Даґа й Міа. Особливо Міа. У неї не було ніякого мотиву…
— Відомого нам мотиву…
— Добре. Лісбет не роздумуючи могла б застосувати силу проти когось, хто цього заслужив. Та все ж не знаю… Я розпитував інспектора поліції Бубланськи, який веде це слідство. Мені здається, що для вбивства Даґа й Міа була якась причина, і думаю, що прихована вона в тому репортажі, над яким працював Даґ.
— Якщо ти маєш рацію, то їй потрібний не просто друг, який підтримає її морально, коли її зловить поліція. Їй потрібна зовсім інша підтримка.
— Я знаю.
У Паоло Роберто в очах блиснув злий вогник.
— Якщо вона ні в чому не винна, то, значить, вона опинилася в центрі жахливого юридичного скандалу, рівного якому не було в історії. Поліція і ЗМІ звинувачують її в убивстві, і весь той бруд, який про неї пишуть…
— Я знаю.
— То що ж ми можемо зробити? Можу я бодай чимось допомогти?
Мікаель трохи подумав.
— Найкраща допомога, яку ми могли б їй надати, це знайти іншого підозрюваного. Над цим я зараз і працюю. Не найкраща, але все-таки допомога полягає в тому, щоб знайти її саму, поки її не встигла пристрелити поліція. Адже Лісбет не та людина, яка може добровільно здатися.
Паоло Роберто кивнув.
— І як нам її знайти?
— Не знаю. Є, правда, одна річ, яку ти міг би зробити. Суто практично, якщо в тебе буде таке бажання.
— Моя дівчина поїхала на весь тиждень. У мене є і час і бажання.
— Так от, я подумав, якщо вже ти боксер…
— То?
— У Лісбет є подруга — Міріам Ву, ти напевно про неї читав.
— Вона більш відома як лесбіянка і садомазохістка зі схильністю до ігор у дусі БДСМ. Так, я читав про неї.
— У мене є номер її мобільника, і я намагався до неї додзвонитися. Вона дає відбій, як тільки почує, що з нею говорить журналіст.
— Її можна зрозуміти.
— Мені самому ніколи полювати на Міріам Ву. Але я читав, що вона займається кікбоксингом. І я подумав, якщо з нею захоче поговорити відомий боксер…
— Зрозумів. І ти сподіваєшся, що через неї ми вийдемо на Саландер.
— Поліції вона сказала, що уявлення не має, де живе Лісбет Саландер. Але я думаю, варто спробувати.
— Дай мені її номер. Я спробую її знайти.
Мікаель передав йому номер мобільника та адресу на Лундаґатан.
Гуннар Бйорк провів вихідні, намагаючись проаналізувати стан своїх справ. Його майбутнє висіло на волосинці, і йому потрібно було добре розіграти ті погані карти, які йому дісталися.
Мікаель Блумквіст — мерзенна скотина. Питання тільки в тому, чи варто спробувати вмовити його мовчати про зв’язки Бйорка з тими клятими дівчиськами. Він скоїв недозволену річ, і він нітрохи не сумнівався, що вилетить з тріском, якщо це викриється. Газети його просто розірвуть. Поліцейський із Служби безпеки, що користується послугами неповнолітньої повії… Хоч би ця нещасна шльондра була трохи старша!
Але сидіти склавши руки означало самому підписати собі вирок. У Бйорка вистачило розуму нічого не говорити Мікаелю Блумквісту. Він усе прочитав по його обличчю і помітив його реакцію: Блумквіст сам мучився, він шукав інформацію, але йому доведеться за неї заплатити. Ціною буде його мовчання. Це був єдиний вихід.
Питання про Залу означало, що в розслідуванні вбивства з’явилося абсолютно нове рівняння.
Даґ Свенссон розшукував Залу.
Б’юрман теж розшукував Залу.
А комісар Бйорк був єдина людина, яка знала, що між Залою і Б’юрманом існував зв’язок, а з цього виходило, що від Зали вела ниточка і до Енскеда, і до площі Уденплан.
А це вже створювало для подальшого благополучного існування Бйорка ще одну драматичну проблему. Адже це він передав Б’юрману інформацію про Залаченка, зробивши це просто по дружбі і не подумавши про те, що ці відомості як і раніше залишалися секретними. Така, здавалося б, дрібниця, проте через неї зроблене стало непростимою
