Хрещений батько - Маріо Пьюзо

У неї в руці блищав ваговитий золотий ланцюжок, який носять замість намиста. Подарунок навівав благоговійну побожність не лише тому, що красномовно засвідчував свою коштовність, але й тому, що в цьому суспільстві золотий дарунок був також заявою про серйозність намірів. Це було рівнозначне пропозиції укладати шлюб чи, точніше, сигналом про намір зробити пропозицію одружитися. Не могло бути жодних сумнівів щодо намірів чужоземця. Так само, як і щодо його майнового стану.

Аполлонія все ще не доторкнулася до подарунка. Мати тримала його в руках, щоб Аполлонія могла побачити його, донька на мить підвела довгі вії, а потім глянула прямо на Майкла серйозними карими очима і промовила: «Грація».

Він вперше почув її голос. У ньому була й оксамитова ніжність, і сором’язливість молодості, він задзвенів, як дзвіночок, у вухах Майкла, котрий і надалі не дивився на неї, розмовляючи з її батьком і матір’ю, тому що надто губився, позираючи на дівчину. Але він помітив, що, незважаючи на старомодний вільний крій сукні, її тіло майже світилося крізь одяг надзвичайною чутливістю. І помітив, як темнішала її кремова шкіра, коли кров приливала їй до лиця.

Нарешті Майкл підвівся, щоб іти, разом з ним підвелося з-за столу все сімейство. Усі попрощалися за руку, і дівчина, що стояла навпроти нього, також. Дотик її долоні немов обпалив Майкла. Батько зійшов разом із ним вниз й запросив Майкла на обід наступної неділі. Майкл кивнув, хоча й знав, що не зможе витерпіти тиждень без дівчини.

І він не став чекати. Наступного дня приїхав у село без своїх пастухів, зайшов на терасу кафе поговорити з її батьком. Сеньйор Вітеллі зглянувся над ним і послав за матір’ю з донькою, щоб прийшли посидіти разом із ними. Зустріч уже не була такою вимушеною. Дівчина Аполлонія менше соромилась і більше говорила. Вдягнулася у своє щоденне квітчасте бавовняне плаття, яке більше личило їй.

Наступного дня було те саме. Лише цього разу Аполлонія начепила золотий ланцюжок, подарований Майклом. Він посміхнувся їй, знаючи, що це був для нього знак. Пройшовся з нею на гору, її мати йшла невідступно за ними. Але молодим неможливо не доторкнутись одне до одного. Одного разу Аполлонія спіткнулася й заточилася на нього, тож йому довелося підтримати дівчину. Від доторку до її тіла, такого гарячого й такого живого, в Майкла несамовито зашугала кров. Вони не могли бачити, як, йдучи за ними, посміхнулась її мати, адже донька була гірською кізонькою і, як виросла з пелюшок, зроду не оступалася на цій гірській дорозі. Посміхнулася ще й тому, що лише так міг до заміжжя цей молодий чоловік доторкнутися до тіла її доньки.

Так тривало два тижні. Щоразу Майкл приносив їй подарунки, і під кінець вона не була вже такою сором’язливою. Але їм ніколи не щастило зустрітися без наглядача з її родини.

Вона була простою сільською дівчиною, трохи навченою читати та писати, не мала ніякого уявлення про світ, але в ній відчувалася свіжість і жадоба життя, а це на додаток до мовного бар’єра робило її привабливою в очах Майкла. Усе йшло дуже гладко. Майкл легко влаштував усе так, як йому хотілось. І тому, що дівчина не лише була захоплена ним, але й знала, що він багатий, весілля призначили на неділю через два тижні.

Тепер підключився й дон Томмазіно. Він отримав із Америки вістку, що Майкл може чинити на власний розсуд, але необхідно вжити всіх застережних заходів. Тому дон Томмазіно призначив себе посадженим батьком молодого, отже, його охоронці могли взяти участь у весіллі. Кало й Фабріціо також були у весільному поїзді на боці Корлеоне, так само як і доктор Таца. Молоді житимуть після весілля на віллі доктора Таца, обнесеній кам’яною стіною.

Відгуло звичайне сільське весілля. По всій дорозі від церкви й до будинку молодої селяни стояли на вулицях і кидали квіти на молодих та гостей. А весільна процесія жбурляла в сусідів жменями зацукреного мигдалю – традиційних весільних цукерок, залишки яких виклали цукристими білими гірками на ліжку нареченої, цього разу – на ліжку символічному, бо першу ніч молоді мали провести не в Корлеоне, а на віллі доктора Таца. Весілля гуло аж до півночі, але молоді залишили його раніше на «Альфа Ромео». Коли настав час їхати, Майкла здивувало, що на прохання нареченої її мати також збирається з ними на віллу Корлеоне. Батько пояснив: дівчина молода, незаймана, трохи перестрашена, треба, щоб хтось поговорив із нею ранком після шлюбної ночі, направив її, якщо не все буде гаразд. Інколи справи могли дуже ускладнюватися. Майкл помітив, що Аполлонія дивиться на нього із сумнівом у великих карих очах лані. Посміхнувся до неї підбадьорливо.

Отак і сталося, що вони поїхали з Корлеоне до вілли разом із тещею. Але стара одразу ж подалася до служок доктора Таца, вона лише обняла доньку, поцілувала й зникла з очей. Майклу і його нареченій дозволили піти самим до їхньої великої спальні.

Аполлонія все ще була одягнена у весільне вбрання, вкрите вельоном. Її валізи з машини вже перенесли в кімнату. На невеличкому столику стояла пляшка вина й тарілка з маленькими весільними тістечками. Величезне ліжко під пологом весь час нагадувало їм про себе. Дівчина стояла серед кімнати й чекала, що Майкл зробить перший рух.

І ось тепер, коли вперше залишилися самі, коли вона була його дружиною по закону, коли вже не залишилося перешкод, щоб насолоджуватися її тілом і обличчям, про які він марив щоночі, Майкл не міг примусити себе наблизитися до неї. Він дивився, як вона зняла фату й повісила її на спинку стільця, а корону молодої поклала на невеличкий туалетний столик. На столику вишикувалися рядочками різноманітні парфуми й креми, надіслані з Палермо на Майклове замовлення. Якусь мить дівчина розглядала їх.

Майкл вимкнув світло, вважаючи, що дівчина чекає на темряву, щоб заховати в неї своє тіло, коли роздягатиметься. Але крізь незакриті вікна світив яскравий, неначе із золота, сицилійський місяць, і Майкл пішов зачинити внутрішні віконниці, але не зовсім, бо тоді в кімнаті була б задуха.

Дівчина все ще стояла біля столика, і Майкл вийшов з кімнати і пішов вниз через вітальню до ванної. У саду випив із доктором Таца й доном Томмазіно склянку вина, в той час як жінки готувалися до